Неділя, 27 Тра 2018, 15:05 RSS Export | Авторизація
Закрити
Логін
Пароль
 

Забули пароль?
інформаційний пульс Житомирщини

Як реагують політичні партії на земельну реформу Януковича?


Ірина ЛукомськаІрина Лукомська
Експерт Українського незалежного центру політичних досліджень.
16-03-2011, 14:21               
Темпи земельної реформи, взяті чинною владою з початком 2011 року, а найперше - винесення на порядок денний надпринципового питання про скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, не міг не збурити реакцію з боку політичних сил. З першого дня ситуація вимагала від них визначеності: у цьому питанні вони "за" ініціативи влади чи "проти" них. Одночасно із тим, наскільки охоче політичні партії реагували на владну ініціативу, цікаво співставити вектор цієї реакції із їх програмовими засадами, а також із передвиборчими програмами їх лідерів під час останніх президентських перегонів. Зробімо це незадовго до парламентських слухань на земельну тему, призначених на 23 березня, де, вочевидь, слід очікувати сплеску активності з боку всіх політичних сил.

"За"

Партія регіонів. Відмашку прискоренню земельної реформи, аж до скасування мораторію на продаж сільгоспземель, дав Віктор Янукович - трохи менше ніж через рік після приходу на посаду президента. "Той рівень корупції, який існує в питаннях використання землі, тіньові афери змушують нас якомога швидше розпочати цей процес (реформи) і якомога швидше його завершити", - мотивував ініціативи гарант. "Скасування мораторію заплановане на початок 2012 року. Моя думка: потрібно зробити все, щоб цей строк наблизити", - гранично конкретизувала плани влади перший заступник глави АП Ірина Акімова.

Зважаючи на відображені в програмі Партії регіонів наміри "завершення земельної реформи" та "створення електронного загальнодержавного кадастру землі та відповідної земельно-інформаційної бази даних", нинішні дії команди президента можна назвати прогнозованими і послідовними.

Втім, позиція самого гаранта такою однозначною була не завжди. Влітку 2004 р. він зареєстрував законопроект №5782 про зміни до Земельного кодексу щодо продажу ділянок підприємствам зі стовідсотковими іноземними інвестиціями. Але вже восени, під час президентської кампанії, заявив, що підтримує подовження заборони на продаж земель (до 12 січня 2007 року) і переконував, що "жоден гектар землі не стане власністю іноземців, тому що це буде грубим порушенням права українського громадянина". Програма зразка 2009 року, з якою він, врешті, й переміг, не грішить конкретикою в земельних питаннях - вона передбачає юридичну гарантію захисту земельних паїв, однак, як писали аналітики, "не містить чітких механізмів практичного втілення гасел".

"Сильна Україна". На тій короткій дистанції, на якій діє реінкарнований у політиці Сергій Тігіпко, його позиція в питанні ринку земель виглядає чи не найбільш зрозумілою (і найменш суперечливою) - принаймні, серед тих, хто публічно схвалює президентські ініціативи. Програма його партії, виборча програма на президентських перегонах та нинішні коментарі містять одні й ті ж тези, що складаються в системний підхід.

Так, ключовим моментом в обох програмах є створення вільного ринку землі - після ухвалення низки законів ("Про ринок земель в Україні", "Про державний земельний кадастр", "Про державний Земельний банк", ін.), що названо необхідною умовою скасування мораторію. Партійна програма орієнтує на "закінчення земельної реформи, повної інвентаризації всіх земельних ресурсів і створення конкурентоздатного великотоварного сільського господарства". Центральним елементом ринкової інфраструктури має стати Земельний (іпотечний) банк - установа, що буде державним агентом на ринку землі, лише за його посередництва проводитимуться всі операції купівлі-продажу і довгострокової оренди. І нинішні висловлювання Тігіпка (зокрема, що земельна реформа дозволить залучити мільярдні інвестиції в аграрний сектор) не випадають зі змістової канви обох програм.

"Проти"

Серед противників можна побачити як коаліціянтів, які з електоральних міркувань не можуть дозволити собі прилюдну схвальну риторику, так і тих, хто прогнозовано критикує все, що виходить від партії влади.

КПУ. "Із впровадженням приватної власності на землю і перетворенням її на товар… будуть створені передумови для відродження на селі буржуазно-поміщицьких форм ведення господарства, наймитування, розпродажу, в тому числі іноземцям, нашого найважливішого національного багатства", - так світоглядно пояснює непримиренний підхід до ринку земель програма КПУ.

"Ми голосуватимемо категорично проти так званих ринкових законів, які мають відношення до продажу ґрунтів", - заявив Петро Симоненко. - "А якщо йтиметься про інші нормативні акти, які регулюватимуть земельні відносини, їх розглядатимемо окремо", - додав він. КПУ наполягатиме на продовженні терміну мораторію та вважає, що селянинові треба надати право продавати свої паї державному земельному фонду, який необхідно створити. "Цей фонд потім нікому цю землю не продасть, а передасть її для обробки відповідним структурам, щоб отримати якийсь результат", - пояснив Симоненко. Комуністи покладають надію на кооперативи, які "наймають фахівців і господарюють так, щоб ця земля давала прибуток".

Однак уже аргументація Олександра Голуба - чому ж комуністи вважають запровадження ринку земель злочином - дозволяє засумніватися в непохитній прихильності усього членства до програмових засад. "По-перше, у нас немає земельного кадастру, а реальна вартість землі не визначена. По-друге, в Україні відсутнє законодавство, яке б регулювало земельні питання - забороняло перепрофілювання землі, визначало час її перепродажу, щоб виключити спекуляції", - каже Голуб. Отже, якби їх ухвалити…

Народна партія. Володимир Литвин вважає, що скасуванню мораторію на продаж земель сільгосппризначення має передувати ухвалення законів - про ринок земель та про оцінку землі. Він пропонує інвентаризувати всі землі в Україні. Спікер, фактично, погоджується з думкою президента про те, що сьогодні "під прикриттям мораторію здійснюються тіньові оборудки щодо скупки землі". Тобто - допускає скасування мораторію. Однак це суперечить категоричному формулюванню програми Народної партії - вона прямо і недвозначно декларує "недопущення продажу земель сільгосппризначення". Цю тезу дещо пом’якшив у своїй програмі кандидат у президенти В.Литвин - він обіцяв добиватися створення Державного земельного банку та можливості продажу паїв виключно цьому банку.

У можливому відході від задекларованих партійних принципів запідозрив "литвинівців" комуніст Євген Царьков: "Я знаю, що і Ващук, і Гриневецький, і Зарубінський послідовно обстоювали інтереси села, тож заяви, що вони можуть підтримати старт продажу землі, нас насторожують".

БЮТ-"Батьківщина". Відсутність на сайті "Батьківщини" коментарів та заяв, присвячених земельним ініціативам президента, демонструє, що це питання не перебуває серед пріоритетних для політсили екс-прем’єрки. Надмірна медіа активність представників блоку з цього питання протягом січня-лютого також не спостерігалася. Прогнозовано негативне ставлення до скасування мораторію з початку 2012 року виявилося хіба що в заяві віце-спікера Миколи Томенка ("ми будемо виступати за продовження мораторію на продаж землі") та законопроекті №7541 Володимира Яворівського щодо продовження мораторію до 2015 року.

Сама Тимошенко думку з цього приводу висловлювала востаннє ще восени 2010 року. Вона вважала передчасним скасування мораторію до ухвалення пакету законопроектів, які забезпечать прозорий ринок купівлі-продажу земель та створять сприятливі умови для власників ділянок. Втім, відповіді на те, чи вважає вона достатніми внесені на розгляд парламенту закони, немає.

З’ясувати стратегічне бачення земельної проблеми, ознайомившись із програмою партії, не виявилося можливим: на партійному сайті у розділі "Програмні засади партії" програма відсутня. Посилання на цей же - порожній - розділ є й на сторінці Харківської організації. А от інші обласні організації за партійну програму вважають два різних документи.

Так, Львівська організація у розділі "Програма" розміщує виборчу програму "Український прорив", яка передбачає "забезпечення умов функціонування ринку землі", а також "підтримку розвитку аграрної інфраструктури, а саме - аграрного фонду, аграрної біржі, страхового фонду, земельного банку". А Київська обласна організація розміщує, очевидно, застарілу версію Програми, оскільки значну частину пунктів розраховано виконати до 2005 року (дещо інша її редакція є на сайті Донецької організації). Там читаємо про намір "законодавчо забезпечити продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення на 5 років (цей термін уже минув – Авт.)" та визначити "об'єктивну оцінку вартості земельних наділів".

Втім, як буде видно далі, "Батьківщина" - не одинока партія, яка не афішує свою партійну програму.

СПУ. На сайті соціалістів розміщено звернення Олександра Мороза з промовистою назвою "Не дозвольте продати свою Батьківщину!". Голова партії Василь Цушко на цю тему не висловлювався.

Програма СПУ досить чітко окреслює межі ринку землі, прийнятні для соціалістів: "Продовжити мораторій на купівлю-продаж земель с/г призначення… Суб’єктами купівлі землі с/г призначення можуть бути виключно держава, відповідні громади, національні суб’єкти економічної діяльності та фізичні особи - лише громадяни України". Вважається за доцільне "законодавчо визнати незаконними будь-які оборудки із землею с/г призначення, що відбулися раніше вступу в дію відповідних законів, зважаючи на рівень цін в Європі" - "один гектар землі сільгосппризначення в Україні не може мати меншу ціну, ніж 50 тисяч гривень".

Мороз бачить перспективу у розвиткові орендних відносин, і закликає розглянути на сесіях рад усіх рівнів питання про продовження мораторію та підтримати законодавчу ініціативу щодо використання права оренди як предмета застави (проект закону на інтернет-сайті Соціалістичної партії України).

Натомість у разі скасування мораторію він змальовує досить апокаліптичні перспективи: не утримається жодне господарство, що займається рослинництвом і тваринництвом, бо його (задля землі) легко можна розвалити за пару місяців; земля на короткий час знеціниться, бо пропозиція в багато разів переважатиме попит. Таким чином, близько сотні магнатів за безцінь приберуть її до рук. Для більшості з них земля - товар для продажу. Земля при тому назавжди перейде у власність зарубіжних господарів. А якщо нові власники між собою сперечатимуться, то Україні доведеться розколотися і географічно, і ментально, і історично. У такій перспективі, крім українських олігархів, вважає Мороз, зацікавлені міжнародні фінансові кола. А потреба перетворення землі в товар нав'язується з такою настирливістю тому, що для часткового наповнення порожнього долара ні в кого не лишилося жодного товару, окрім української землі; ще одна причина - загострення світової продовольчої кризи.

"Громадянська позиція". Анатолій Гриценко є одним із активних критиків земельної реформи Януковича. Він виходить з того, що "в Україні не можна запроваджувати купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення доти, доки не буде відновлено стабільність світової економіки", оскільки "продати сьогодні дорогоцінну землю за кольорові фантики з назвами відомих валют, які не мають під собою ресурсної основи і можуть бути девальвовані будь-якої миті, - це самогубство, руйнівний удар по стратегічній перспективі та по майбутньому України".

Втім, звірити його позицію зі стратегічними, програмовими засадами партії не вдалося: програма "Громадянської позиції" відсутня як на сайті Анатолія Гриценка, так і на партійному.

УНП. "Успішна земельна реформа не обов’язково передбачає вільний продаж землі", - вважає Юрій Костенко. Як і соціаліст Мороз, він бачить вихід в розвитку оренди, посилаючись на досвід комуністичного Китаю та капіталістичної Європі, де "орендні відносини домінують". І наголошує на ще одній європейській особливості - "об'єднанні сімейних ферм у сільгоспкооперативи". Оскільки в Україні при паюванні селянин отримав 2-4 га, завданням влади Костенко вважає не стільки продаж землі, скільки сприяння концентрації земель у рентабельні фермерські господарства на базі оренди.

Як і Гриценко, Костенко вважає злочином вільний продаж землі до завершення фінансової кризи: 70-80% українських земель скупить за безцінь великий капітал, бо пересічні українці як мінімум ще 3-5 років не матимуть доступу до кредитів. Втім, він не заперечує проти впровадження ринку земель як такого, але вважає за доцільне відкласти це на 3-5 років, щоб прийняти 6-8 законів - щодо ефективного землекористування та охорони земель, запровадження європейської практики дотацій виробнику та орендних відносин.

Усе це не суперечить "фермерським" пріоритетам партійної програми, проте не дуже конкретне формулювання дозволяє лише здогадуватися про ставлення до ринку земель: "Ми підтримуємо фермерську систему господарювання на селі, а також інші приватні форми господарювання на основі фермерства. Ми виступаємо проти політики великих земельних латифундій, що можуть перетворити українського селянина на наймита".

"Не знаю"

Цікаво: переважна більшість партій поки що не вважали за потрібне висловити свою позицію. Так, не дають жодної реакції з приводу цієї теми на своїх сайтах "За Україну!", "Наша Україна", Народний Рух України, "Фронт змін", "Собор", Європейська партія, "Народна самооборона", ХДС, Свобода, новостворена партія Кличка УДАР, ПСПУ (тут можна знайти публікації з екзотичними назвами "Ближний Восток в огне революционной борьбы" чи "Размышления товарища Фиделя Кастро", але про землю - ані слова).

Цікаво також, що нічого не говорить про ринок земель у своїй програмі "Наша Україна". А "Народна самооборона" та "Фронт змін", як і "Батьківщина" та "Громадянська позиція", взагалі не розміщують на своїх сайтах партійних програм.

Певні відповіді на запитання щодо "НУ" та "Фронту змін" дає активність їх лідерів на останніх президентських виборах - хоча, слід зазначити, що обоє брали участь як самовисуванці.

Програма партії "За Україну!" говорить практично словами Сергія Тігіпка: "Потрібно якнайшвидше прийняти закони про ринок землі і про земельний кадастр, після чого запровадити повноцінний ринок сільськогосподарських земель. Це дозволить залучити величезні інвестиції в економіку, збільшить можливості кредитування аграрного сектору, підвищить ефективність використання земель". ХДС згадує тему лише словами "приватна власність на землю с/г призначення тільки для громадян України", а партія Кличка - загадковою фразою "включення землі як одного з головних національних багатств України в сучасну модель ринкового розвитку".

Програма НРУ зупинилася на потребах 2000-2004 рр. (з тих часів, очевидно, документ не оновлювався): "поглиблення земельної реформи шляхом видачі Державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв), а також громадянам України, репресованим тоталітарним режимом, або їх прямим спадкоємцям та законодавче формування інфраструктури ринку землі".

У програмі "Свободи" йдеться про заборону продажу земель с/г призначення ("дозволити продавати ці земельні наділи лише державі"), можливість "надавати її у довгострокове володіння українським громадянам із правом родинного успадкування" та "не дозволяти право власності на землю іноземцям та особам без громадянства".

Насамкінець. У цікавій ситуації опинилася "Наша Україна" у зв’язку із діями свого лідера на початку 2007 року. "29 грудня (2006 р.) депутати проголосували за чергове продовження мораторію. Спікер встиг підписати документ і закрив сесію Ради, відправивши депутатів у відпустку, а закон - на підпис до президента... Поки всі святкували Новий рік, президент Ющенко застосував право вето, і заборону було знято до 13 січня, коли депутати повернулися з канікул і подолали вето", - нагадує ситуацію "Фокус", описуючи історію, як "знаючі люди" використали цю 13-денну "дірку в законі". Тож мовчання "Нашої України" на земельну тему цілком зрозуміле: для партії вона досить слизька.

Отже…

Далеко не всі політичні партії досі вважали за потрібне озвучити свою позицію з такого надважливого (і надкоштовного) питання, як земельна реформа. Причинами тут може бути відсутність або цієї теми серед пріоритетних напрямків позиціонування, або єдиної позиції щодо землі всередині самої партії, або спікерів, здатних фахово представляти напрямок.

Загалом, непослідовність як партій, так і окремих політиків у ключових питаннях - явище для України звичне. Публічна позиція чи виборча програма часом суперечить програмі партійній, що може свідчити: "потреби моменту" нерідко домінують над головним партійним документом. Більше того, партії не завжди вважають за потрібне оприлюднювати свою програму (!).

Ця тема виявила "кадровий дефіцит": не так багато політсил (фактично, одиниці) мають у своєму складі фахівців, які можуть виступати в ролі спікерів із земельних питань.

Олімпійський спокій партії влади, її впевненість у неминучій реалізації запланованої лінії привертає увагу до інструментарію, за допомогою якого будуть зібрані потрібні голоси: "тушки" - позапартійні "субстанції", чия поведінка не прогнозована жодною партійною програмою, а винятково - "потребою моменту".

Програмові засади в земельному питанні деяких партій, що перебувають по різні боки барикад, збігаються. Але це не заважає їм бути непримиренними опонентами. Пояснити цей феномен можна лише домінуванням в українській політиці міжособистісних симпатій/антипатій над змаганням ідей.

Для ілюстрації візьмімо думку: "Тільки націленість на досягнення кінцевої мети дозволяє кардинально вирішувати ближчі та проміжні завдання". Очевидно, мало хто засумнівається в її слушності. Доти, доки не дізнається, що взято її з… програми КПУ.


 (голосів: 0)


Версія для друку




Додавання коментаря




В Житомире прошла выставка собак «Полесье-2012»У Житомирі відзначили День пасічникаЖитомирщина бере участь у виставковій акції «Барвиста Україна»У Житомирі підняли прапори на честь відкриття літніх Олімпійських ігор в ЛондоніУ Немиринцях відсвяткували Івана КупалаЖДУ ім. І. Франка вдруге випустив спеціалістів видавничої справиУ Житомирі пройшов фестиваль «Ковальська весна»У Житомирі відкрито нове інфекційне відділення для дітей
© 2010 "Житомирський Меркурій"
За повного або часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Житомирського Меркурія» гіперпосилання на сайт – www.merkury.com.ua. – є обов'язковим.
Керівник проекту: Олександр Сичевський
E-mail редакції: mercury.zt@utel.net.ua
Інформація «Житомирського Меркурія» є інтелектуальною власністю СП «Видавництво «Меркурій». Редакція може не поділяти точку зору авторів статей. За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
Про нас | Контакти | Реклама | Читайте у зручному форматі
Розробка сайту студыя дизайну Оригамі