Четвер, 14 грудня 2017, 02:31 RSS Export | Авторизація
Закрити
Логін
Пароль
 

Забули пароль?
інформаційний пульс Житомирщини

Стій! Хто йде!?


Михайло ДімонтМихайло Дімонт
Громадський діяч, журналіст. Очолював Житомирську облпарторганізацію СПУ, фракцію Соцпартії в Житомирській облраді, працював заступником голови облради.
13-09-2010, 16:03               
Отже, вибори. Багато сказано про недосконалість виборчого закону. І це так. Про переваги, які отримують окремі учасники. І це також правда. Про зміну правил під час гри – і це вірно. А скільки ще буде сказано? Особливо після виборів…

Але чомусь мало хто веде мову про склад команд. Питання, до речі, вельми цікаве. Родзинка в тому, що вибори-то місцеві. Потужні важковаговики з дніпровських круч братимуть у них участь в якості гросмейстерів, які пересувають фігури. Та голосуватимуть виборці за конкретних пішаків (або шісток – якщо комусь ближче аналогія з картярською грою). Під брендами відомих політиків вищої, так би мовити, ліги, взяли старт тисячі здобувачів депутатських мандатів другої, третьої і бозна ще якої ліги.

На жаль, не завжди виборець усвідомлює, що коли він проголосує за партію відомого на всю Україну, умовно кажучи, пана Іваненка, до відповідної ради пройде зовсім інший пан чи панянка, який (яка) має таке ж відношення до того ж Іваненка, як чукча до екваторіальної Африки. І для кого партійний вождь не більше, як штамп на перепустці у «велику політику» місцевого розливу. Якби ж то ті самі вожді не полінувалися зазирнути у послужний список деяких місцевих політиків, мабуть вони були б здивовані, якій кількості вождів уже встигли послужити їхні нинішні «активісти». Чия «активність» і «відданість» партійному прапору триває доти, доки це їм щось дає: гроші, посади, землю, нерухомість та інші ласі шматки суспільного пирога. Шкода, що дуже вузьке коло людей знає історію зрад партійним прапорам багатьох з тих, хто зараз бовваніє на тлі яскравих бігбордів і сітілайтів… За лічені роки ці гарні хлопці встигли змінити як загнаних скакунів кілька партій. Чому загнаних? А тому що загнали. До виснаження партійних кас – це один варіант. Або загнали в іншому розумінні – просто продали свої партбренди.

Утім, заради об’єктивності варто зауважити: а чим кращі самі «гросмейстери»? Взяти того ж таки С.Тігіпка: змінив три партії – «За Єду», «Трудова Україна» і, нарешті, «Сильна Україна», не кажучи вже про комсомол і КПРС… Служив Кучмі, потім Януковичу, потім Тимошенко, потім знов Януковичу… І якось так, само собою, кожного разу статків все більшало. А суперпринциповий А.Гриценко? У складі першої п’ятірки НУНСу, міністр оборони при Ющенку… А де тепер? Не кажу вже про своїх колишніх однопартійців: Йосипа Вінського і Юрія Луценка. За входження в коаліцію з «регіонами» Вінський обізвав своїх соратників «ублюдками». За це став заступником у Ю.Тимошенко, міністром в її уряді. А тепер? Наш принциповий Йосип відкотився від Тимошенко і сумлінно працює в адміністрації президента Януковича, а паралельно будує євросоціалізм. І хто ж тоді , даруйте, «ублюдок»? А Юрій Луценко? Соціаліст, який публічно називав ту ж Тимошенко «воровкою», потім був першим номером у списку НУНС – тепер на підхваті у Юлії Володимирівни… Подібне можна сказати і про Яценюка, хоча він і наймолодший, але теж дещо встиг: і на Кучму попрацював в Криму міністром, і на Ющенка, і навіть головою парламенту став при тому ж Ющенку, побував теж у кількох партіях… Не кажу вже про нашого земляка, шановного В.М.Литвина. Шлях від лектора ЦК КПУ до посади спікера через приймальню Кучми і очільника блока «За Єду» був тернистий… От і виходить, які їхали, таких й здибали. Ну, а про те, КОГО вони здибали – окрема пісня. І нехай виборці самі або підспівують, або вирубають звук.

Так, були в історії випадки, коли зміна партійних кольорів диктувалася принциповими причинами, а не меркантильними розрахунками. Черчілль, наприклад. Але кому спаде на думку, що спадкоємець герцогів Мальборо вчинив так через бажання щось «прихватизувати» або сісти на «відкати»?

Ми такі, які ми є. І ще довго будемо борсатися у нинішньому лайні, поки не навчимося відрізняти зерно від полови. Поки не почнемо обирати своїх представників не за пишні слова і гарні очі, а за дійсно принципову позицію і конкретну справу.

Є такі зимові шапки, в яких заради економії хутра навушники і козирок вшиті намертво, прикриваючи дешеве сукно. У народі такі шапки зазвичай називають обманками. От і зараз, дивлячись на глянцеві бігборди і сітілайти так і хочеться вигукнути слідом за Грибоєдовим: «Ба! Знакомые всё лица!».
Коротше, чергова обманка.

Михайло Дімонт, спеціально для інтернет-видання «Житомирський Меркурій»


 (голосів: 3)


Версія для друку




Додавання коментаря




В Житомире прошла выставка собак «Полесье-2012»У Житомирі відзначили День пасічникаЖитомирщина бере участь у виставковій акції «Барвиста Україна»У Житомирі підняли прапори на честь відкриття літніх Олімпійських ігор в ЛондоніУ Немиринцях відсвяткували Івана КупалаЖДУ ім. І. Франка вдруге випустив спеціалістів видавничої справиУ Житомирі пройшов фестиваль «Ковальська весна»У Житомирі відкрито нове інфекційне відділення для дітей
© 2010 "Житомирський Меркурій"
За повного або часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Житомирського Меркурія» гіперпосилання на сайт – www.merkury.com.ua. – є обов'язковим.
Керівник проекту: Олександр Сичевський
E-mail редакції: mercury.zt@utel.net.ua
Інформація «Житомирського Меркурія» є інтелектуальною власністю СП «Видавництво «Меркурій». Редакція може не поділяти точку зору авторів статей. За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
Про нас | Контакти | Реклама | Читайте у зручному форматі
Розробка сайту студыя дизайну Оригамі