Авторська колонка > Пенсійна реформа: як до неї мають ставитися політичні партії з огляду на свої партійні програми?

Пенсійна реформа: як до неї мають ставитися політичні партії з огляду на свої партійні програми?


28-04-2011, 12:25.
Пенсійна реформа, до якої українську владу підштовхує не так дефіцит Пенсійного фонду чи прагнення підвищити життєвий рівень пенсіонерів, як вимоги МВФ, спонукає поглянути на документи, від яких мали б "танцювати" учасники політичного процесу. А саме - на партійні програми. Фактично, саме ці стратегічні документи мають визначати як ставлення політичних гравців до ініціатив, пропонованих владою, так і напрям самих цих ініціатив.

Якщо перед Новим 2011 роком у розгляді пенсійної реформи спостерігався аврал, то нині, після заяви президента Януковича в середині березня про те, що законопроект про пенсійну реформу не готовий до розгляду і треба провести громадські слухання в регіонах, настала пауза. До поновлення "пенсійної гонки" є можливість спокійно поглянути: хто є хто в пенсійному питанні. Більшість політичних партій у своїх програмах про пенсійну реформу все-таки говорять. Проте є й такі, що не згадують про пенсіонерів, або ж (є й таке) - не оприлюднюють своїх програм. Різним є також і рівень, на якому ця проблема відображена в головних партійних документах.

Розробки і згадки

Найцікавішим сьогодні є, мабуть, те, як питання перспектив розвитку пенсійного забезпечення виписано в програмі Партії регіонів, оскільки дозволяє порівняти з політикою партії влади. Серед головних соціальних пріоритетів зазначено "забезпечення мінімальної зарплати і пенсії, не нижчих від реального прожиткового мінімуму", їх індексація відповідно до зростання споживчих цін; "повернення громадянам заощаджень, заморожених в Ощадбанку, з нарахуванням накопичених банківських відсотків, насамперед - пенсіонерам, ветеранам, інвалідам та громадянам похилого віку; найсуворіший контроль за виконанням статей бюджету, пов'язаних із забезпеченням соціального захисту; забезпечення державної підтримки соціально найуразливіших верств: пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей та одиноких матерів; введення спеціального податку на розкіш, кошти від якого мають йти виключно на потреби найнезахищеніших верств населення".

Партійна програма орієнтує на відповідність розміру пенсії стажу, кваліфікації та умовам праці, а також на виплату і пенсії, і зарплати працюючим пенсіонерам. Шляхами досягнення названо "постійний контроль за процесом створення в Україні дієвої трирівневої пенсійної системи: поєднання солідарної і накопичувальної систем та добровільного пенсійного страхування; встановлення розміру пенсій залежно від трудового внеску; запровадження в Україні системи дієвого контролю за своєчасним здійсненням виплати пенсій і соціальної допомоги, посилення відповідальності за затримку цих виплат та несвоєчасне здійснення відрахувань до державних цільових фондів; ефективний контроль за недержавними формами пенсійного обслуговування; створення умов для реалізації страхових принципів у пенсійному забезпеченні". ПР має намір "сприяти звільненню пенсіонерів, які працюють, від усіх видів податків".

Соціалістична партія України у своїй програмі присвячує пенсійному забезпеченню окремий розділ. Засадничо він орієнтований на солідарну систему та дає відповідь передовсім на запитання "як поділити кошти". В основі підходу - законодавчо закріплена єдина система пенсійного забезпечення, що скасує всі нині діючі диференційовані пенсійні системи, відповідність пенсій прожитковому мінімуму та встановлення пільг окремим категоріям.

Так, СПУ обіцяє "добиватись підвищення пенсій до 80% від заробітку, з якого нарахована пенсія; затвердження реального прожиткового мінімуму (соціального стандарту), на рівні якого буде встановлятись мінімальна пенсія" (таким СПУ вважає 2000 грн.); "запровадити щорічне підвищення пенсій у повній відповідності до зростання середньої заробітної плати за попередній рік". Конкретика, властива більше для тактичних передвиборчих програм, аніж для стратегічних партійних, на цьому не завершується: "за кожний повний рік страхового стажу (зверх 25 років чоловікам і 20 років жінкам) пенсію за віком збільшувати на 2% розміру пенсії, нарахованої за чинним пенсійним законом; підвищити на 50% пенсію тим, кому виповниться 70 років; запровадити додаткові пенсії та доплати, які будуть виплачуватись паралельно з трудовими пенсіями: учасникам бойових дій, колишнім в’язням концтаборів - на рівні 2-х мінімальних пенсій; учасникам війни - на рівні 1-ї мінімальної пенсії; дітям війни - на рівні 30-50% від мінімальної пенсії". СПУ планує відновити інфраструктуру забезпечення доступного відпочинку та реабілітації пенсіонерів: санаторії, будинки відпочинку.

Джерелом підвищення пенсій у програмі названо "Фонд старших поколінь", який має бути створений і до якого мають спрямовуватися кошти від приватизації, ренти за використання сировинних ресурсів держави та надходження відповідно до Закону "Про податок на багатство".

Народний рух України також приділяє пенсійній реформі окремий розділ, оскільки вважає її "основною реформою соціального сектору", бо "її впровадження зачіпає практично всі вікові категорії". Пенсійне забезпечення, за програмою НРУ, має бути трирівневим: перший рівень - збереження існуючої солідарної пенсійної системи на основі обов’язкових внесків роботодавців (нарахувань на фонд зарплати) до державного пенсійного фонду; другий рівень - система заощадження, за якою працівник відраховує частку зарплати на свій особистий пенсійний рахунок, де кошти накопичуються у вигляді інвестиційного капіталу довгострокового вкладення, котрим управлятиме держава; третій рівень - недержавне добровільне пенсійне забезпечення, де роль держави полягає у створенні нормативної бази діяльності недержавних пенсійних фондів, які формуватимуть свої кошти з добровільних відрахувань працюючих (цей рівень може бути запроваджений лише за умови такої середньої заробітної плати, коли громадянин може вільно заощаджувати певну частину свого доходу).

Також про трирівневу систему говорить ПСПУ. Щоправда, із власне програмових документів сайт Прогресивної соціалістичної партії може запропонувати лише "Передвиборчу програму" (рік не вказано), яка в темі перетворень у галузі пенсійного забезпечення багата лише фразою "произведем пенсионную реформу для установления справедливой пенсии в зависимости от трудового стажа и условий работы". Однак розділ "77 вопросов к Н.Витренко" дає більш докладну відповідь.

Окрім розриву стосунків з МВФ, який названо обов’язковою умовою розв'язання пенсійної проблеми, пропонується запровадження трирівневої системи: "Солідарна пенсія - це та мінімальна пенсія, яка гарантується абсолютно всім громадянам незалежно від стажу і відповідає прожитковому мінімуму (зазначено в цінах 2000 року - 216 грн. - Ред.). Трудова пенсія - накопичена в єдиному позабюджетному Пенсійному фонді України як законодавчо встановлений процент від зарплати. Облік мають забезпечити персоніфіковані рахунки. У формуванні компоненти трудової пенсії вирішальне значення має, по-перше, відповідність зарплати кількості та якості затраченої праці, по-друге, захищеність відрахувань від інфляції. Накопичувальна пенсія - це додаткова пенсія, яку може собі накопичити людина на старість у працездатному віці. Для накопичення можуть бути використані й недержавні пенсійні фонди. Але це вимагає надійних державних гарантій їх роботи у законодавчому полі".

Партійна програма Української народної партії "відкидає побудову соціальної політики виключно через бюджетні або інші соціальні фонди як непродуктивну і згубну, що робить людину тільки прохачем у влади". У розділі "Від пенсійного забезпечення до пенсійної забезпеченості" наголошено, що кожен громадянин країни має бути залученим до солідарної системи, але поряд з нею "повинні існувати системи добровільного страхування, накопичення, кредитування та інші системи збереження коштів для отримання їх у похилому віці. Сама система "має бути персоніфікованою і безпосередньо залежати від заробітної плати людини". Програма передбачає "можливість вибору між раннім виходом на пенсію меншого розміру та пізнім виходом на пенсію більшого розміру" та "адаптацію традиційних взаємини між поколіннями, покладені в основу пенсійної системи, до передбачуваних змін у структурі населення".

Програма партії "За Україну!" робить акцент на оптимізації системи соціального страхування, справедливості пенсійної системи та запровадженні її другого рівня. Так, "існуючі внески на загальнообов’язкове соціальне страхування слід об’єднати в єдиний соціальний внесок, включивши до нього також відрахування на загальнообов’язкове медичне страхування, а замість п’яти передбачених законодавством фондів слід залишити три - пенсійний, медичний і на випадок безробіття". Сплату соціального внеску пропонується перерозподілити між роботодавцем і найманим працівником та "прагнути до поступового зменшення ставки".

Теза про справедливість пов’язується із зменшенням числа різноманітних винятків із правил - "обмежити максимальний розмір пенсії пільговим пенсіонерам і скоротити перелік категорій таких пенсіонерів", "розмір пенсії має залежати від трудового (страхового) внеску людини, і число винятків з цього правила має бути істотно зменшено, як і перелік груп, представники яких мають право раннього виходу на пенсію".

Досягти бездотаційності Пенсійного фонду планується "завдяки створенню справедливої й економічно ефективної солідарної пенсійної системи", водночас пропонується "запровадити другий рівень пенсійної системи, надавши працюючим право збільшувати розмір майбутньої пенсії за рахунок добровільних відрахувань на персональний пенсійний рахунок".

Програма Народної партії розглядає проблеми пенсійного забезпечення у контексті подолання бідності. Вона робить акцент на підтримку майбутніх пенсіонерів ("державна підтримка покоління “сорокарічних", включаючи можливість безоплатної професійної переорієнтації; надання особливої уваги працевлаштуванню безробітних людей передпенсійного віку") та дає кілька тактичних рекомендацій ("підвищення пенсій з доведенням протягом наступних трьох років їх розміру до 80% від середньої заробітної плати в економіці; реальне забезпечення пенсіонерам права на безоплатний проїзд громадським транспортом; гарантії вирішення житлових та соціальних проблем для даної категорії населення; врахування суми заборгованості при визначенні розміру пенсій працівникам закладів освіти". Окрім того, згадано про "запровадження системи повної державної опіки для кожної самотньої літньої людини". Тож НП орієнтується винятково на солідарну систему, опікується тим, щоб громадяни мали змогу її заробити, про пільги та розмір пенсії, але не каже головного - звідки ці кошти будуть братися.

Побіжні згадки й ігнорування

Найбільш таємничими є "Собор", "Громадянська позиція" та "Народна самооборона" - на їхніх сайтах відсутні партійні програми. Єдина ознака уваги до теми з боку "НС" - зазначена у розділі "Принципи "Народної Самооборони" досить широка за змістом теза "збудувати справедливу державу".

Не має опублікованої на сайті партійної програми і "Фронт змін". Знайти можна лише брошуру "Позиція політичної партії "Фронт змін", де в полегшеній для сприйняття пересічного виборця формі представлено відповіді на запитання "за що ми, проти чого і чому". У питанні пенсійного забезпечення проект А.Яценюка обмежується декларативними тезами "за: здоровий, активний пенсійний вік людини; збільшення доходів Пенсійного фонду через збільшення зайнятості населення" і "проти: підвищення пенсійного віку; пенсій, які принижують людську гідність; кричущу різницю в розмірі пенсій; спеціальних пенсій".

На сайті "Батьківщини" програма відсутня. Не йдеться про пенсійне забезпечення навіть у виборчій програмі БЮТ "Український прорив", яку Львівська організація "Батьківщини" розміщує як партійну. Київська та Донецька обласні організації програмою партії вважають інші документи - дещо відмінні редакції, очевидно, першої програми партії, на зміну якій не прийшла нова. Значну частину пунктів цього скоріше публіцистичного документу розраховано виконати до 2005 року, проте певний набір підходів тут відображено. Зокрема, "суть нової державної економічної політики і стратегії партія вбачає в залученні до активної трудової діяльності більшості працездатних громадян", проте майже одразу - категоричний заклик "не допустити підвищення віку виходу працівників на пенсію по старості". Проведення пенсійної реформи розкривається так: "Запровадити систему пенсійного страхування і страхування від безробіття; змінити пенсійне законодавство таким чином, щоб рівень трудових пенсій відповідав рівню середньої заробітної плати з урахуванням трудового стажу і трудового внеску громадян. Ввести систему індексації зарплат, пенсій та інших соціальних виплат відповідно до темпів інфляції й запровадити додаткові пенсійні системи - накопичувальну і недержавну".

Програма "Нашої України" дозволяє стверджувати, що пенсійним забезпеченням ця партія не переймається в принципі - у її програмі серед завдань зазначено хіба що "забезпечення випереджаючого зростання доходів населення і мінімальної заробітної плати, гарантування соціального захисту вразливих верств населення не нижче рівня прожиткового мінімуму і якнайшвидше виведення їх з-під загрози соціальної прірви". І більше немає нічого, що хоч якось би співвідносилося з пенсійним забезпеченням.

Програма Європейської партії у розділі "Засади соціальної політики" приділяє пенсійному забезпеченню два пункти: "Розмір пенсій та інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, підвищити на 20% від прожиткового мінімуму" та "встановлення системи, за якої пенсія буде відкладатися на особистий рахунок людини протягом усього життя, а невикористані пенсійні гроші - успадковуватимуться".

Небагатослівною в питанні пенсійного забезпечення виявилася ХДС. Серед головних напрямків її соціальної політики названо "справедливі умови пенсійного забезпечення для всіх категорій громадян, залежність розміру пенсії лише від стажу і умов роботи, поступове зняття обмежень в розмірі пенсії", але це - все.

Програма ВО "Свобода" з цієї теми пише буквально наступне: "Ухвалити новий Пенсійний кодекс. Встановити пряму залежність розміру пенсії від стажу роботи та допустиме п'ятикратне співвідношення між максимальною і мінімальною пенсією". Проте невідомо, які головні принципи мають бути в основі Пенсійного кодексу.

Програма партії Кличка "УДАР" вписує пенсійну реформу до "першого етапу реформ", розрахованого на 2010-2015 рр. - разом із конституційною, судово-правовою та реформою державного управління, модернізацією економіки. Ще раз про неї згадано в розділі "Реформування соціальної сфери" - "підвищити ефективність використання бюджетних коштів соціального призначення та якість соціальних послуг: … Потрібно завершити пенсійну реформу".

Програма "Сильної України" у пенсійній темі теж небагатослівна. "Пильна увага" до проблем літніх людей розшифровується одним реченням - як необхідність "завершити пенсійну реформу і сформувати систему обов'язкового пенсійного накопичувального страхування, за якої кожен громадянин зможе самостійно і завчасно подбати про свою пенсію".

Програма Комуністичної партії України, яка рясніє зворотами на кшталт "невідкладного здійснення комплексу заходів, спрямованих на швидше відновлення соціалістичного виробництва, соціальної сфери і добробуту трудящих до рівня, що передував антисоціалістичному перевороту", обіцяє, що "партія буде наполегливо і послідовно добиватися встановлення державою прожиткового мінімуму і забезпечення на цьому рівні мінімального розміру заробітної плати та пенсій". Тобто йдеться лише про повернення рівня пенсійного забезпечення двадцятирічної давності та встановлення мінімальних пенсій на рівні прожиткового мінімуму.

Менше обіцянок - менше зобов’язань

Якщо підсумувати "запрограмоване", то можна зазначити таке. Практично всі, хто в партійних програмах згадує про пенсійну тему, так чи інакше апелюють до поняття "справедливості", розуміючи під цим, серед найважливішого, встановлення розміру пенсій залежно від стажу, умов та кваліфікації роботи. При цьому, засуджуючи "винятки з правил", що призводять до разючої нерівності у пенсійному забезпеченні, лише одиниці уникають спокуси створити нові пільгові категорії замість вже існуючих. З точки зору джерел формування пенсій, партії поділяються на два табори - ті, що свої пропозиції ґрунтують винятково на існуючій солідарній системі (як-от СПУ, Народна партія, КПУ), й ті, що пропонують її диверсифікувати (як-от Партія регіонів, ПСПУ, НРУ, УНП, "За Україну", "Сильна Україна").

Загалом же можна констатувати, що більшість політичних партій не мають чіткої концепції пенсійної системи. У багатьох випадках вони обмежуються або досить загальними фразами (на кшталт "потреби завершити пенсійну реформу"), або короткотерміновими, тактичними пропозиціями, що більше пасують для передвиборчих програм-"обіцянок". Частина ж партій у своїх програмах взагалі ігнорує проблему пенсійного забезпечення. Ба - більше: деякі "улюбленці публіки" взагалі не оприлюднюють своїх партійних програм.

Таку ситуацію можна пояснити не стільки неувагою до проблеми, як відсутністю в лавах переважної більшості партій фахівців, здатних концептуально підійти до пенсійної теми. Потенціал кадрового складу політичних партій здебільшого обмежуються формулюванням передвиборчих обіцянок, текст яких укладається на підставі електорального запиту.

Ще одна причина "фігури замовчання" - небажання брати відповідальність, оголошуючи про свої стратегічні наміри. Адже політика в Україні здебільшого ситуативна, і декларація намірів у пенсійній сфері (як і, скажімо, в земельній, що показав аналіз партійних програм та їх співставлення з поточною діяльністю партій) суттєво звужує можливості для маневру. Тож протоколювати свої наміри партійною програмою - це зайві зобов’язання. І не всі готові їх на себе брати.

Тим часом пенсіонери - це значна частина електорату, а потенційні пенсіонери - це, фактично, вся країна. Тож пенсійне забезпечення - проблема, яка мала б турбувати всіх. Проте, як бачимо, на результати голосування як реального, так і гіпотетичного (йдеться про поточні рейтинги) абсолютно не впливає те, що "фаворити" уявлення не мають, як вони розрулюватимуть одну з найскладніших проблем старіючої країни.

Повернутися