Авторська колонка > Соціалістична партія: час змін

Соціалістична партія: час змін


7-08-2010, 17:49.
Спекотно на дворі… Термометри зашкалюють від нечуваної досі на наших теренах майже сахарської спеки. Паралельно зі стрибками атмосферних температур починає зростати і градус політичний. На часі – місцеві вибори, і з кожним днем активність політичних сил стає дедалі помітнішою.

Не стоять осторонь від політичних процесів у державі і соціалісти. Незважаючи на пророцтва окремих замовних політологів Соціалістична партія України пройшла крізь непрості випробування, брехню і цькування – і вистояла. Партія є, партія бореться, партія впевнено дивиться у майбутнє. Від деяких політичних проектів залишилися самі назви, а соціалісти зберегли свої структури, зберегли кадри і знову заявляють про себе, як одну з авторитетних і впливових політичних сил в Україні.

Саме в такому ключі відбувся 24 липня XVI позачерговий з’їзд партії, який розглянув різноманітні аспекти партійного життя. Стрижневою темою з’їзду стало питання підготовки до місцевих виборів, особливо якісного складу кандидатів у депутати, яких висуватиме партія.

Найбільший інтерес з боку ЗМІ викликала відставка з посади голови СПУ незмінного лідера партії Олександра Мороза.

Причинами такого кроку сам О. Мороз назвав і вік, і дві поспіль поразки на виборах, а головне – не подолану й досі, штучно нав’язану суспільству тезу про так звану «зраду».

Тут хочу додати трохи власних міркувань з цього приводу. У нашому наскрізь корумпованому політичному середовищі, коли політична продажність стала майже нормою, чомусь лише виважений і виправданий на той час крок О. Мороза викликав такий шалений шквал проклять, брутальної лайки і навішування ярликів. Давайте сьогодні, з висоти прожитих чотирьох років спитаємо себе: кого і що «зрадив» О. Мороз? Чи не переконалися ми протягом наступного часу, хто істинні зрадники без лапок? Мороза вже не було на політичному олімпі, коли тодішні прем’єр і президент щодня звинувачували в зраді одне одного. Мороз, до речі, жодних угод ні з ким не підписував, жодних союзів не заключав, більше того, щоби склалася так звана «демократична» коаліція одного разу навіть відмовився від обрання на посаду голови Верховної Ради, за що, до речі, був розцілований Юлією Володимирівною… Невже всі про це забули?

Уже тоді Ющенко і Тимошенко люто ненавиділи одне одного, робили все щоби зашкодити одне одному, вели таємні перемовини з партією регіонів – а винним виявився… Мороз. Коли Литвин уже не так давно вивів свою фракцію з ДІЮЧОЇ коаліції і переметнувся на бік регіонів – хтось чув з вуст Юлії Володимирівни чи Віктора Андрійовича хоч би якесь засудження? Отож.

Більше того. Провідні персонажі, які тоді аж з піджаків вискакували, обливаючи Мороза брудною лайкою – той же Й. Вінський або Д. Жванія та ще деякі калібром дрібніше – з ким вони зараз, кого підтримують? Та ту ж саму партію регіонів. Отакі кульбіти іноді відбуваються в політичному житті нашої країни, яка так прагне бути в Європі, але якій до Європи дуже далеко.

На жаль, тавро «зради» - брехливе і підле, видумане тими, хто зробив зраду способом заробляння політичного – і не тільки політичного! – капіталу, так і не вдалося до кінця знищити. Що ж, час і історія все розставлять по своїх місцях. А сьогодні Соціалістичній партії треба йти вперед, розвиватися, думати про майбутнє. І це також одна з причин, через яку Олександр Мороз пішов з посади голови Соцпартії і сам же запропонував кандидатури для обрання на цю посаду. І хоча Віктор Суботін і Валентина Семенюк-Самсоненко зняли свої кандидатури, голосування відбулося в таємному режимі і в результаті новим головою СПУ був обраний Василь Цушко.

Будемо сподіватися, що В. Цушко – відомий в Україні політик, людина з досвідом народного депутата, міністра внутрішніх справ, міністра економіки – зуміє прокласти для партії новий курс, курс на оновлення партії, зміцнення її позицій в суспільстві.

У першу чергу відповідність партії новим задачам перевіряється виборами. Тому вибори до місцевих рад – це перше випробування, крізь яке має провести партію її новий голова.

Але питання наступних виборів – це окрема тема, до якої хотілося б ще повернутися.

Михайло Дімонт, спеціально для інтернет-видання «Житомирський Меркурій»

Повернутися