Вівторок, 23 липня 2019, 00:28 RSS Export | Авторизація
Закрити
Логін
Пароль
 

Забули пароль?
інформаційний пульс Житомирщини

Життя Піаніста номер один тісно пов`язано з Житомиром

10-03-2011, 11:21               
Наше старовинне місто пишається багатьма іменами видатних діячів культури та науки. Житомир подарував світові дві найвизначніші постаті, відомі людям багатьох країн: всесвітньо відомого конструктора космічних кораблів Сергія Павловича Корольова та всесвітньо відомого піаніста Святослава Теофіловича Ріхтера.

Це про нього писали: «Піаніст століття номер один». Його мистецтво порівнювали з найвидатнішими – Ференцом Лістом, Антоном Рубінштейном, Сергієм Рахманіновим.

Хоча більшу частину свого життя Ріхтер прожив у Москві, своїм корінням він тісно пов'язаний з Україною і саме з Житомиром. Тут він народився, тут провів декілька років у дитинстві, сюди майже щоліта приїздив до родичів у передвоєнні роки і по війні, вже будучи видатним піаністом. Житомиряни старшого покоління пам’ятають його концерти, дивовижне мистецтво великого творця за роялем.

Святослав Теофілович народився в Житомирі 20 (7) березня 1915 року. Його батько – Теофіл Даниїлович – був талановитим піаністом та органістом. Закінчив Віденську музичну академію, працював викладачем у Житомирському артистичному товаристві, а з 1916 року – органістом лютеранської церкви та викладачем консерваторії в Одесі. Мати – Ганна Павлівна Москальова – була художньо обдарованою, любила театр, займалась музикою.

До 6-ти років Свєтіка (як в дитинстві називали Святослава) виховували в Житомирі дід – Павло Петрович Москальов, сестра матері – Тамара Павлівна та хрещений батько – Микола Павлович, який працював завпедом у музичному училищі. Жили вони по вулиці Базарній, 39 (тепер вул. 1 Травня, 51).

В Одесі шестирічного хлопчика батько ознайомив з основами фортепіанного мистецтва. Проте Свєтік був хлопчиком з норовом , узяв у батька не більше десяти уроків, а далі заняття не пішли. «Років у вісім я почав пробувати рояль». Почав з програвання оперних клавірів опер Верді. Ще хлопчиком він знав напам”ять усі опери Вагнера. І вже у цьому виявилась геніальність цієї дитини. Ні в музичній школі, ні в училищі Ріхтер не навчався.

П”ятнадцятирічним юнаком Святослав, самоук, почав працювати акомпаніатором у музичному гуртку в Будинку моряків. Через два роки перейшов на роботу до Одеської філармонії, а з літа 1934 року – Ріхтер концертмейстер Одеського оперного театру. Мріяв стати диригентом. Його дивовижна пам'ять утримувала сотні сторінок оперної музики.

Влітку 1937 року Святослав вступив до Московської консерваторії. Професор Г.Г.Нейгауз, прослухавши цього 22-річного сміливця, який не отримав музичної освіти, захоплено сказав: «Ось учень про якого я мріяв усе життя!» Нейгауз дав рішучий поштовх творчій індивідуальності та особистості Ріхтера.
Уже окремі студентські виступи Святослава Ріхтера показали, що в його особі росте піаніст надзвичайного розмаху і можливостей.

Жив Ріхтер у Москві у дуже складних умовах, бо не мав постійного житла, ні власного інструменту для занять. З початком війни доля завдала йому важких ударів: у жовтні 1941 року його 69-річний батько в Одесі був розстріляний як німецький шпигун; в листопаді був заарештований, а затим висланий на Урал Нейгауз (теж німець); він пережив зраду матері, про яку до 1958 року не мав жодної звістки (а вона виїхала за кордон).

1942 рік – початок концертної діяльності Святослава Ріхтера. Його концерти відбувались один за одним. І кожен концерт – нова програма. У 1944 році Ріхтер блискуче закінчив консерваторію.

У 1945 році він став лауреатом Всесоюзного конкурсу музик – виконавців у Москві. З того часу життя артиста перетворюється у безперервний потік виступів без відпочинку і передиху..

У грудні 1945 року Ріхтер став лауреатом Сталінської премії. У 1955 році йому було присвоєно звання «Народний артист Російської Федерації». У квітні 1961 Ріхтер став лауреатом Ленінської премії. У березні 1975 року йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. У 1977 році Страсбурський університет обрав Ріхтера почесним доктором. У 1985 році він був нагороджений французьким орденом «За заслуги в галузі мистецтва та літератури». У травні 1992 році Оксфордський університет присвоїв Святославу Теофіловичу звання Почесного доктора музики. Як бачимо, він мав багато звань та нагород, але найвищою нагородою для Ріхтера завжди було визнання людей.

Святослав Ріхтер був організатором щорічного Міжнародного фестивалю «Музичні свята у Турені» (Франція, червень 1964 р.), традиційних «Грудневих вечорів» у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна (Москва, грудень 1981 р.), літнього музичного фестивалю у Тарусі (Калузька обл., серпень 1993 р.).

Все життя Ріхтер був скромним, чесним, безкомпромісним, невибагливим. Ніколи не цікавився політикою. Проте ненавидів несправедливість і насильство. Він завжди допомагав гнаним владою діячам культури, їх мистецтву тим, що навіть у найважчі роки грав їх твори. (Виніс на естраду твори Шостаковича, Прокоф”єва, дружив з поетом Пастернаком, підтримував академіка Сахарова, письменника Солженіцина, віолончеліста Ростроповича та інше).

Розповідь про Святослава Ріхтера була б неповною, якщо не згадати про його талант живописця.

За своє довге творче життя Ріхтер дав понад три тисячі концертів, записав близько тисячі творів. Влітку 1986 року (у віці 71 року) він здійснив історичне турне від Новгорода на Далекий Схід до Хабаровська та від Хабаровська до Коломни. У 1988 році Ріхтер знову перетнув країну з заходу на схід, грав у десятках малих та великих міст України, Росії, Казахстану, Узбекистану, Киргизії.

Святослав Теофілович помер 1 серпня 1997 року. Похований у Москві на Новодівочому кладовищі.

Це був піаніст – універсал, який майстерно інтерпретував музику різних стилів, епох і народів. Його називали королем піаністів ХХ століття.

В пам'ять про нашого видатного земляка Житомирська філармонія з 1997 року започаткувала проведення Міжнародного фестивалю майстрів мистецтв пам”яті Святослава Ріхтера, який став традиційним. З 2002 року проводиться конкурс юних піаністів. До 85-річчя від дня народження Ріхтера в музичній школі №2 (де раніше містилося музичне училище, в залі якого він грав у 40-х – 50-х роках) була відкрита «Кімната пам”яті С.Т.Ріхтера» (поки що єдина в Україні).

У березні 2010 року нашій школі було присвоєно ім”я Святослава Ріхтера, тоді ж у видавництві «Полісся» вийшла з друку моя книга «Землякам про Святослава Ріхтера».

Неймовірних зусиль докладає Людмила Кочевенко, директор школи, щоб найближчим часом на будинку школи, як данина пам”яті нашому славетному земляку, нарешті була відкрита меморіальна дошка.

Усе своє життя Ріхтер був пов'язаний з Україною. І нам слід пам’ятати і пишатись тим, що цей талант народжений в Україні.

Алла Рябцова, викладач музичної школи №2 імені Святослава Ріхтера, спеціально для Інтернет-видання «Житомирський Меркурій»


 (голосів: 0)


Версія для друку




Додавання коментаря




Оксана КузьминаОксана Кузьмина:
Рождественская встреча
Вся наша жизнь соткана из упускаемых и упущенных возможностей. Была возможность встретить новый год в Австрии – музыкальной столице мира. Подвела поведенческая культура. Труба (в облике подруги из Германии) звала, а мне пришлось сидеть не в кресле самолёта, а за рабочим столом писать очередной отчёт.

Ілона БіланІлона Білан:
Зона вільної торгівлі: 17-й раунд переговорів завершено
19 травня 2011 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан і перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом", в якій підкреслюється, що першочерговим завданням на найближчу перспективу є завершення переговорів і підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід’ємної частини Угоди про асоціацію з ЄС.
Нагадаємо, що переговори щодо створення ЗВТ з ЄС розпочалися у лютому 2008 року після вступу України до СОТ і є досить непростими через низку проблем економічного характеру. Йдеться про умови доступу українських товарів та послуг на європейський ринок, квоти та перехідні періоди.

Світлана КонончукСвітлана Конончук:
Команда Януковича вдруге заходиться довкола "конституційної реформи"
Людині, обізнаній з українськими політичними обставинами, заголовок статті видасться дивним. Чому "вдруге"? Адже відомо, що Конституцію України вже змінювали принаймні двічі - у 2004 і 2010 роках. За цього не беремо до уваги нереалізовані спроби змінити Конституцію, що мали місце в період "владних змагань" між президентськими виборами - у 2005-2009 роки.

Ірина ЛукомськаІрина Лукомська:
Пенсійна реформа: як до неї мають ставитися політичні партії з огляду на свої партійні програми?
Пенсійна реформа, до якої українську владу підштовхує не так дефіцит Пенсійного фонду чи прагнення підвищити життєвий рівень пенсіонерів, як вимоги МВФ, спонукає поглянути на документи, від яких мали б "танцювати" учасники політичного процесу. А саме - на партійні програми. Фактично, саме ці стратегічні документи мають визначати як ставлення політичних гравців до ініціатив, пропонованих владою, так і напрям самих цих ініціатив.

Сергей СимоновСергей Симонов:
14-летняя житомирянка испытала шок, узнав о своей беременности
В конце 70-х годов Житомир облетела довольно неприятная весть: одна из 14-летних школьниц областного центра готовится стать матерью. Это было ЧП областного масштаба. Руководители городского отдела образования сразу же вызвали к себе "на ковёр" директоров школ, чтобы те, в свою очередь, провели с учениками разъяснительные беседы о последствиях ранних половых связей.

Ярослав ДовгополЯрослав Довгопол:
Незмінний лідер в Казахстані: особливості сучасного президентства
У Казахстані офіційно проголошена дата дострокових виборів президента країни - 3 квітня 2011 року. Відповідний указ підписав напередодні глава республіки Нурсултан Назарбаєв. Таким чином він відкинув "пропозицію народу і парламенту" провести референдум щодо продовження його повноважень до 2020 року, запровадивши "більш наближену" до сучасних демократичних стандартів процедуру – президентські перегони. Водночас, мало в кого залишається сумнівів, що саме цей кандидат матиме переважні шанси на перемогу.

Юлія ТищенкоЮлія Тищенко:
Пріоритети української модернізації: між Казахстаном і РФ?
У нинішньому політичному дискурсі стало правилом гарного тону говорити про потребу модернізації країни як загалом так і за окремими сферами економіки і політики. Сама теза про необхідність реформ і модернізації країни не викликає заперечень, адже реформи і модернізація економіки, соціальної сфери всі роки української незалежності незмінно перебувають на порядку денному. Упродовж новітньої 20-річної української історії ніколи не бракувало планів, концепцій, дорожніх карт реформ. Проте, не вистачало політичної волі, інституційних можливостей для їх реалізації.

Михайло ДімонтМихайло Дімонт:
Стій! Хто йде!?
Отже, вибори. Багато сказано про недосконалість виборчого закону. І це так. Про переваги, які отримують окремі учасники. І це також правда. Про зміну правил під час гри – і це вірно. А скільки ще буде сказано? Особливо після виборів…

Дмитро СкоропадДмитро Скоропад:
Українська система освіти - це плюс чи мінус?
Українські вузи підтверджують правило: не має більшого дурня, ніж дурень з вищою освітою, яка отримана в корумпованому навчальному закладі. Корупція у вищій школі торкнулась усіх етапів освіти: від вступних і випускних іспитів до заліків, дипломів, кандидатських та докторських робіт. Патології, пов’язані із плагіатом, формальними рецензіями, замовчуванням злочинів (наприклад, сексуальних домагань) і низьким рівнем викладацьких кадрів, що є нахабним обманом студентів, зустрічаються у кожному вузі.

Сергій ВікторовСергій Вікторов:
Естрадне мистецтво актуальне й сьогодні...
В наш час особливого значення набуває вирішення проблеми організації дозвілля та зайнятості підлітків та молоді, культурно-естетичного виховання молодого покоління при опануванні сучасного естрадного мистецтва, оскільки трансформаційні зміни, що відбуваються у сучасному соціокультурному просторі, зумовили споживання широкого пласта цього виду мистецтва - найпопулярнішого у молодіжному середовищі.

всі автори
Архів
«    Липень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
В Житомире прошла выставка собак «Полесье-2012»У Житомирі відзначили День пасічникаЖитомирщина бере участь у виставковій акції «Барвиста Україна»У Житомирі підняли прапори на честь відкриття літніх Олімпійських ігор в ЛондоніУ Немиринцях відсвяткували Івана КупалаЖДУ ім. І. Франка вдруге випустив спеціалістів видавничої справиУ Житомирі пройшов фестиваль «Ковальська весна»У Житомирі відкрито нове інфекційне відділення для дітей
© 2010 "Житомирський Меркурій"
За повного або часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Житомирського Меркурія» гіперпосилання на сайт – www.merkury.com.ua. – є обов'язковим.
Керівник проекту: Олександр Сичевський
E-mail редакції: mercury.zt@utel.net.ua
Інформація «Житомирського Меркурія» є інтелектуальною власністю СП «Видавництво «Меркурій». Редакція може не поділяти точку зору авторів статей. За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
Про нас | Контакти | Реклама | Читайте у зручному форматі
Розробка сайту студыя дизайну Оригамі