Понеділок, 29 листопада 2021, 14:11 RSS Export | Авторизація
Закрити
Логін
Пароль
 

Забули пароль?
інформаційний пульс Житомирщини

Традиції святкування Різдва Христового в Україні

5-01-2012, 15:53               
Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі, або Царські часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії.

В наш час майже всі християни (за виключенням Вірменської Церкви) святкують Різдво Христове 25 грудня. От тільки це 25 грудня у різних общинах настає за різними календарними стилями. У більшості приходів православних церков це 7 січня за новим стилем.

Приготування до Святвечора
Приготування до Різдва охоплювало всі сторони життя української родини. Готувалося доволі їжі, варився мед, виготовлялися різні наливки, вишняки, сливняки, тощо. Господиня купувала нові горщики, ложки, миски, дбала про нове вбрання для дітей і дорослих.

Традиційні в наш час ялинки в хатах українців з’явилися переважно аж у першій половині ХХ ст. Спочатку їх підвішували до сволока і лише згодом почали ставити на підлогу. Прикрашали ялинку свічечками, горішками, яблучками, медівниками або домашніми тістечками. Звичай прикрашати різдвяну ялинку поширився з Німеччини. Легенда свідчить, що традицію прикрашати дерева на честь Різдва запровадив відомий богослов-реформатор Мартін Лютер (1483-1546). У 1500 році, напередодні Різдва, він, гуляючи лісом, побачив декілька ялинок, покритих снігом. Вони яскраво виблискували в місячному сяйві і вразили Лютера своєю красою. Повернувшись додому, він поставив маленьку ялинку посеред кімнати, прикрасив її свічками і запалив їх.

До свята мав бути наведений порядок і на подвір’ї, і в господі. Всі знаряддя повинні бути на своєму місці. Все, що було позичене, потрібно було повернути додому, але також і самому повернути позичене. До свят, за традицією, мали бути полагодженні і вози, і сани.

Страви, приготовані на Вечерю
Для святкування Святвечора та Різдва випікали багато різновидів хліба, який мав різні назви (корун, крачун, крайчун, керечун, книш, калач, струцля і просто хліб) та форми, залежно від місцевості, і випікався з різного борошна, міг бути прісним або скоромним (його під час вечері не споживали, а просто клали на столі). Різдвяний хліб був символом новонародженого Ісуса, і в деяких місцевостях до нього додавали трішки свяченої води. Обов’язковим на святковому столі мав бути «книш» – кругла паляниця з малесеньким хлібенятком зверху – для душ померлих. Подекуди перед випіканням цей хліб позначали голівкою маку або відтиском склянки зі змоченими в олії краями. Книші символізують єдність поколінь роду і заступництво-опіку предків.

Обов’язково пекли на свята калачі – круглі обрядові хліби з білого пшеничного борошна, замішані на молоці з додаванням яєць. З двох валків тіста скручували джгут, з якого формували коло з діркою всередині.

Обов’язково на столі мали бути пиріжки з різною начинкою – капустою, горохом, сливами, вишнями, маком тощо. Бабусі роздавали їх онукам, і кожен мав запам’ятати з якою начинкою пиріжок. Казали, що коли дитина заблукає, варто згадати з якою начинкою пиріжок на Святвечір, і Господь зразу допоможе пригадати дорогу. Окремо, господині пекли хліб для пригощання худоби.

Щоб устигнути приготувати страви на святкову вечерю, господиня вставала дуже рано, о 1-2 годині ночі. Ця вечеря, хоч пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв. Звідси її назва – Багата кутя.

Чому на цю вечерю готують саме 12 страв? Етнографи кажуть, що це може бути пов’язано з 12-ма місяцями. У наш час число 12 трактують як згадку про дванадцять апостолів Ісуса Христа.

Господиня розпалювала піч, добуваючи живий вогонь при допомозі шматків дерева, або кресала (цей звичай ще донедавна зберігався на Гуцульщині). У піч клала сім або дванадцять полін. Для приготування страв набиралася досхідня вода, нею заливали пшеницю, сушені фрукти, і ставили в піч варити дві головні страви – кутю та узвар.

Між стравами Святої Вечері на першому місці стоїть кутя, або коливо. Це варена пшениця з медом. Кутя з’явилася ще в дохристиянську добу. З тих часів вона зберегла символізм поминальної страви. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — символ вічного щастя святих у небі. Варили кутю у спеціальному горщику, в якому нічого іншого не варилося, або купували щораз новий. У різних регіонах кутю готували по-різному.

Також варили узвар - з сушених яблук, грушок, слив, вишень.

Окрім цих головних страв, господині ставили варити голубці, капусняк із пшоном і квасолею, затертий олією, горох, борщ пісний з карасями, кашу гречану, пшоняну, вареники з капустою, картоплею. Також смажили рибу, пекли млинці з кислого тіста, варили страви з грибами. Голубці, як правило, робили із заквашеними головками капусти, і начинка у них була різною.

Традиційно вважається, що страв має бути 12, але їх кількість і складники дещо відрізняються – залежно від місцевості і заможності родини.

Традиція внесення дідуха і приготування стола
Наступним кроком є традиція внесення дідуха. Господар, здійнявши шапку, перехрестившись, брав дідуха і в’язку сіна, а син – дві в’язки. Сіно при цьому розтрушували, а батько приговорював: «Хай труситься сіно, хай годує худібку. Хай м’яко буде душечкам, хай м’яко буде Святому Дитяті та худібці на сіні лежати!».

Повільно і урочисто батько з сином підходили до хати і ставали перед порогом, де їх вже чекала господиня з книшем в руках. Входили в хату і батько говорив такі слова: «Святки йдуть!» «Святки прийшли!» – відказував після батька син. «Шануємо і просимо дідуха й вас завітати до господи!», – відповідала мати. Так відбувалось на Східній Україні, а на Галичині газда (господар) промовляв такі слова: «Дай Боже, добрий вечір, ті свята упровадити, других дочекати в здоровлю, щастю до другого року, на многая літа». Опісля, сім’я заходила до хати, хрестилася, розстеляли в’язочку сіна на покутті й ставили на нього дідуха, другу в’язку сіна клали на стіл, а третю – під стіл. Під час того, як на підлогу стелили солому, діти під столом квокали: «Кво-кво – завтра Різдво».

На святково застелений стіл клали хліб, і в ньому робили дірку, в яку вставляли високу воскову свічку. Запалену свічку ніхто не мав права погасити весь вечір і старалися запалити так, щоб вона випадково не погасла, бо це не є доброю прикметою, бо віщувала смерть когось з родини. Після цього господар клав у сіно під столом сокиру, косу, серпа, частину рала, частину граблів – щоб добре оралося, жалося, косилося та щоб було, що жати і косити в Новому році. Тільки опісля господар брав горщик з кутею, а господиня з узваром. Вони урочисто несли їх на покуття.

Поки мати ставила страви на стіл, господар йшов у хлів годувати худобу шматочком хліба з застромленим у нього часником, посипаним сіллю, починаючи з найстаршої, закінчуючи наймолодшою. Символізм цього звичаю у тому, що худоба своїм диханням зігрівала новонародженого Ісусика. Потім вся родина ставала до спільної молитви. Спочатку моляться за померлих, а потім за всіх присутніх.

Після господар змішував ложку куті та всіх інших страв з борошном і знов йшов у хлів пригощати худобу, щоб й та могла приймати участь у святкуванні. Потім виходив на подвір’я, щоб запросити на вечерю всі праведні й не праведні душі, сонце й місяць. Запрошення повторював тричі. Не отримавши відповіді, голосно говорив: «Як не йдете, то щоб повіки віків не приходили». Господар, повернувшись до хати, зачиняв двері. Після цього вже ніхто з дорослих у цей вечір не міг виходити. На Прикарпатті збереглася ще досі традиція перед вечерею йти з кутею та свічкою на цвинтар і запрошувати померлих родичів на спільну трапезу.

Різдвяна зірка
Коли на небі з’являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі. Проте перед тим як сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб бува не придушити душі, які, вважалося, на Святвечір приходили до хати.

Починали вечерю з куті. Їли всі з спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім’ї впродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів, або того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви.

В кінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу та дякували Господові за прожитий рік і просили про долю на наступний.

Після вечері на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю.

Після Вечері у деяких регіонах молодь починала колядувати. Дехто йшов на Всеношне Богослужіння, яке завершувалося святковою Різдвяною Літургією.

Інтернет-видання «Житомирський Меркурій»


 (голосів: 0)


Версія для друку




Додавання коментаря




Оксана КузьминаОксана Кузьмина:
Рождественская встреча
Вся наша жизнь соткана из упускаемых и упущенных возможностей. Была возможность встретить новый год в Австрии – музыкальной столице мира. Подвела поведенческая культура. Труба (в облике подруги из Германии) звала, а мне пришлось сидеть не в кресле самолёта, а за рабочим столом писать очередной отчёт.

Ілона БіланІлона Білан:
Зона вільної торгівлі: 17-й раунд переговорів завершено
19 травня 2011 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан і перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом", в якій підкреслюється, що першочерговим завданням на найближчу перспективу є завершення переговорів і підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід’ємної частини Угоди про асоціацію з ЄС.
Нагадаємо, що переговори щодо створення ЗВТ з ЄС розпочалися у лютому 2008 року після вступу України до СОТ і є досить непростими через низку проблем економічного характеру. Йдеться про умови доступу українських товарів та послуг на європейський ринок, квоти та перехідні періоди.

Світлана КонончукСвітлана Конончук:
Команда Януковича вдруге заходиться довкола "конституційної реформи"
Людині, обізнаній з українськими політичними обставинами, заголовок статті видасться дивним. Чому "вдруге"? Адже відомо, що Конституцію України вже змінювали принаймні двічі - у 2004 і 2010 роках. За цього не беремо до уваги нереалізовані спроби змінити Конституцію, що мали місце в період "владних змагань" між президентськими виборами - у 2005-2009 роки.

Ірина ЛукомськаІрина Лукомська:
Пенсійна реформа: як до неї мають ставитися політичні партії з огляду на свої партійні програми?
Пенсійна реформа, до якої українську владу підштовхує не так дефіцит Пенсійного фонду чи прагнення підвищити життєвий рівень пенсіонерів, як вимоги МВФ, спонукає поглянути на документи, від яких мали б "танцювати" учасники політичного процесу. А саме - на партійні програми. Фактично, саме ці стратегічні документи мають визначати як ставлення політичних гравців до ініціатив, пропонованих владою, так і напрям самих цих ініціатив.

Сергей СимоновСергей Симонов:
14-летняя житомирянка испытала шок, узнав о своей беременности
В конце 70-х годов Житомир облетела довольно неприятная весть: одна из 14-летних школьниц областного центра готовится стать матерью. Это было ЧП областного масштаба. Руководители городского отдела образования сразу же вызвали к себе "на ковёр" директоров школ, чтобы те, в свою очередь, провели с учениками разъяснительные беседы о последствиях ранних половых связей.

Ярослав ДовгополЯрослав Довгопол:
Незмінний лідер в Казахстані: особливості сучасного президентства
У Казахстані офіційно проголошена дата дострокових виборів президента країни - 3 квітня 2011 року. Відповідний указ підписав напередодні глава республіки Нурсултан Назарбаєв. Таким чином він відкинув "пропозицію народу і парламенту" провести референдум щодо продовження його повноважень до 2020 року, запровадивши "більш наближену" до сучасних демократичних стандартів процедуру – президентські перегони. Водночас, мало в кого залишається сумнівів, що саме цей кандидат матиме переважні шанси на перемогу.

Юлія ТищенкоЮлія Тищенко:
Пріоритети української модернізації: між Казахстаном і РФ?
У нинішньому політичному дискурсі стало правилом гарного тону говорити про потребу модернізації країни як загалом так і за окремими сферами економіки і політики. Сама теза про необхідність реформ і модернізації країни не викликає заперечень, адже реформи і модернізація економіки, соціальної сфери всі роки української незалежності незмінно перебувають на порядку денному. Упродовж новітньої 20-річної української історії ніколи не бракувало планів, концепцій, дорожніх карт реформ. Проте, не вистачало політичної волі, інституційних можливостей для їх реалізації.

Михайло ДімонтМихайло Дімонт:
Стій! Хто йде!?
Отже, вибори. Багато сказано про недосконалість виборчого закону. І це так. Про переваги, які отримують окремі учасники. І це також правда. Про зміну правил під час гри – і це вірно. А скільки ще буде сказано? Особливо після виборів…

Дмитро СкоропадДмитро Скоропад:
Українська система освіти - це плюс чи мінус?
Українські вузи підтверджують правило: не має більшого дурня, ніж дурень з вищою освітою, яка отримана в корумпованому навчальному закладі. Корупція у вищій школі торкнулась усіх етапів освіти: від вступних і випускних іспитів до заліків, дипломів, кандидатських та докторських робіт. Патології, пов’язані із плагіатом, формальними рецензіями, замовчуванням злочинів (наприклад, сексуальних домагань) і низьким рівнем викладацьких кадрів, що є нахабним обманом студентів, зустрічаються у кожному вузі.

Сергій ВікторовСергій Вікторов:
Естрадне мистецтво актуальне й сьогодні...
В наш час особливого значення набуває вирішення проблеми організації дозвілля та зайнятості підлітків та молоді, культурно-естетичного виховання молодого покоління при опануванні сучасного естрадного мистецтва, оскільки трансформаційні зміни, що відбуваються у сучасному соціокультурному просторі, зумовили споживання широкого пласта цього виду мистецтва - найпопулярнішого у молодіжному середовищі.

всі автори
Архів
«    Листопад 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 
В Житомире прошла выставка собак «Полесье-2012»У Житомирі відзначили День пасічникаЖитомирщина бере участь у виставковій акції «Барвиста Україна»У Житомирі підняли прапори на честь відкриття літніх Олімпійських ігор в ЛондоніУ Немиринцях відсвяткували Івана КупалаЖДУ ім. І. Франка вдруге випустив спеціалістів видавничої справиУ Житомирі пройшов фестиваль «Ковальська весна»У Житомирі відкрито нове інфекційне відділення для дітей
© 2010 "Житомирський Меркурій"
За повного або часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Житомирського Меркурія» гіперпосилання на сайт – www.merkury.com.ua. – є обов'язковим.
Керівник проекту: Олександр Сичевський
E-mail редакції: mercury.zt@utel.net.ua
Інформація «Житомирського Меркурія» є інтелектуальною власністю СП «Видавництво «Меркурій». Редакція може не поділяти точку зору авторів статей. За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
Про нас | Контакти | Реклама | Читайте у зручному форматі
Розробка сайту студыя дизайну Оригамі