Народна трибуна > 20-а річниця Незалежності вустами житомирян

20-а річниця Незалежності вустами житомирян


21-08-2011, 16:01.
Редакція «Житомирського Меркурія» поцікавилася у пересічних жителів Житомира з якими почуттями, емоціями, думками та рефлексіями вони відзначають 20-річчя незалежності України.

20-а річниця Незалежності вустами житомирян
Станіслав, 55 років, працює в Німеччині.

― Дуже хотілося б, щоб Україна була дійсно незалежною. Вважаю, що зараз вона не є такою.

Я патріот України і пишаюся, що є її громадянином. Скажу вам відверто, ми трохи нерозумні, що не забрали владу в цієї посткомуністичної банди. Це наша найбільша помилка.

Раніше жилося краще. Зараз люди мучаться.

Україна може втратити незалежність. Люди не розуміють, що існує така загроза, перша причина якій ― пасивність населення. Треба згуртуватися навколо національної ідеї, бо це ― найголовніше. Треба бути патріотами. Це і є перший крок до поліпшення життя.

Хотілося б, щоб владу взяли розумні голови і щось зробили для держави та для народу, а люди віддячать сторицею, якщо будуть знати, що хтось піклується про державу і про них. Треба, щоб молодь вірила в майбутнє, щоб у неї була перспектива вірити. А перспектива є, тільки треба боротися і триматися, як ця комуністична банда тримається купи, так і нам треба триматися своєю купою.


Валентина Іванівна, пенсіонерка.

― День незалежності для мене ― не свято, тому що Україна не є незалежною державою. Вона від усього залежна, якби була самостійною, то ми жили б інакше. В газовому питанні ми залежим від Росії. А що в нас своє є? Все привозять з-за кордону: з Польщі, Туреччини… Навіть білизни вітчизняної не купиш. Україна повністю залежна. Якби була вона самостійна, то тут працювали б заводи, фабрики, і люди мали б роботу, а молодь не відїжджала б закордон. У кого є можливість, усі відїжджають.

Хіба з пенсією у розмірі 800 гривень я можу бути незалежна!?

За роки самостійності країни життя тільки погіршилось. Мої батьки, коли були пенсіонерами, жили краще, ніж я тепер. Колись медицина була безкоштовна. У мене дуже хворів батько, та ми ніколи не думали, за що будемо його лікувати. А сьогодні що? Сьогодні домоклів меч над нами усіма. Не дай Бог захворіти, бо це ж уся родина бідуватиме.

Я патріот України: вболіваю за нею, хочу, щоб вона була кращою, адже тут живуть мої діти та внуки, а от пишатися особливо немає чим.

Хотілося б, щоб держава наша розвивалася: відкривалися заводи, фабрики, щоб моїм дітям і внукам було де працювати. Добре було б, якби не було такої соціальної нерівності: один отримує 40 тисяч, а інший 800 гривень.

Нехай процвітає і живе Україна!


20-а річниця Незалежності вустами житомирян
Анатолій, 59 років, майстер з вентиляційного обладнання.

― Чи є Україна дійсно незалежною? Риторичне питання. 24 серпня для мене дуже сумний день.

Дивіться, хто керує Україною. Вони навіть не називають її «Україна», вони бояться цього слова, кажуть «это страна». От ці діячі нами і керують.

Україна ніколи не була незалежною. Вона повністю залежна від Російської Імперії.

Перший президент, хоча дії його не схвалюють, хотів зробити українізацію. Повернулось усе назад. Стрімко йде русифікація: закриваються школи з навчанням українською мовою. Особливо яскравою ненависть до українського спостерігається на Сході та Півдні, мову нашу там називають «языком телячим».

Незалежним не буває нічого. Причому зараз іде всесвітня глобалізація. Незалежних країн як таких немає, але в нас біда така, що «вони» хочуть бути незалежними від нас, від народу. І «в них» це чудово виходить.

Сьогодні існує загроза втрати Україною незалежності. Можливо, ті області, що за Новоград-Волинським, підуть у Європу, може, ще Київ… А Донбас, Одеса… Це буде Росія, а втім, думаю, що у найближчі 10 років і Росії як такої не стане: відокремиться Чечня, Татарстан, Північний Кавказ, Далекий Схід..

В культурному та релігійному планах московська церква займає всі позиції і дуже агресивно поводиться. Їхні попи щомісяця приїздять сюди і тут проводять свої зборища.

Я патріот України, однак не пишаюся нею, бо нема чим пишатися.

Бажаю Україні бути революційно налаштованою, бо недругів України було і є багато, і щодня більшає.


Петро Миколайович, пенсіонер.

― Я не вважаю день незалежності святом. Це просто день такий. «Божкам» це, може і свято. Мені не комфортно жити в цій державі. За роки незалежності нічого не змінилося. Ми залежні від усіх і від усього. Не виключено, що ми втратимо цю незалежність і станемо залежними від «старшого брата».

Я не патріот. Ми все продали, залишилось ще землю продати і будемо точно ні від чого незалежні. Цій державі що не бажай, як «ті» подумають, так і буде.


20-а річниця Незалежності вустами житомирян
Віталій, 23 роки, заступник керівника підприємства «Скорпіон».

― Я не святкую День незалежності України. Немає стабільності, немає й незалежності. Ми завжди від когось залежим. Я не відчуваю себе незалежним громадянином цієї держави, тому що цьому заважає наша влада. За період незалежності життя суттєво не змінилося: дещо стало краще, дещо гірше. В країні неправильно побудована економіка.

Загрози втрати незалежності, на мою думку, немає. Якщо чесно, я не пишаюся, що є громадянином цієї країни. Якби було інше ставлення влади до народу, може, й пишався б. Як вони до нас, так і ми до них.

Бажаю розуму нашій владі, нехай вона дивиться у майбутнє. Молодь ― це і є майбутнє, хай про неї пам’ятають.


20-а річниця Незалежності вустами житомирян
Олена, 30 років, працівник сфери торгівлі.

― День незалежності ― це дійсно свято, хоча Україна не на 100% незалежна. Народ дуже залежить від влади. Я не відчуваю себе незалежною громадянкою цієї держави, мені тут некомфортно.

За роки незалежності життя не покращилось, однак, як люди кажуть, аби гірше не було. Рівень життя постійно падає. Є багаті і бідні. Середній клас відсутній. А колись він був.

Пишаюсь, що я українка. Мені подобається моя країна, але хотілося б, щоб рівень життя був кращий.

Бажаю Україні, аби добробут її народу покращився.


20-а річниця Незалежності вустами житомирян
Сергій, 21 рік, студент.

― Звичайно, я святкую день незалежності. Вважаю, що Україна ― незалежна країна, адже має свої кордони, а люди можуть висловлювати свої думки й інші країни їм нічого не можуть нав’язувати.

На мою думку, за роки незалежності в Україні стало жити краще.

Зараз немає загрози втрати країною незалежності, адже держава не має ворогів.

Хоч розумію, що в інших країнах люди живуть краще, пишаюся, що є громадянином саме України, я її патріот.

Україні нашій бажаю терпіння і думаю, що потрібно дуже старатися, аби в майбутньому життя було кращим.


Марія, пенсіонерка.

― День незалежності, безумовно, велике свято. Я рада, що ми маємо цю незалежність. Хочеться, щоб у матеріальному плані життя покращилось і щоб наша влада трішки думала й про людей, а то все робить для себе. Для чого їм так усього багато? Думаю, їм уже досить.

На жаль, Україна не повністю незалежна. На неї постійно тисне Росія. І не лише в питанні газу. Така ситуація протягом багатьох століть. Але надіюся, що будемо дійсно незалежними і житимемо краще. Живемо з надією.

Звичайно, хочеться відчувати себе незалежною людиною в цій державі, але не зовсім виходить. Сподіваюсь, наші діти і внуки будуть незалежними.

Бажаю молодій Українській державі, аби була вона зовсім незалежна.


Віктор, 44 роки, водій.

― Для мене день незалежності ― це не свято. За роки цієї незалежності жити стало в сто разів гірше. В радянські часи було легше. Людина раніше жила і на щось надіялася, було якесь майбутнє, а зараз живеш одним днем і не знаєш, що буде завтра. Нині все побудовано на брехні, а закон, як дишло, куди повернув, туди і вийшло.

Україна незалежна хіба що від свого народу. А зараз хіба є така держава, Україна. Це так, одна назва. А де Україна? Заводи викуплені інвесторами, фабрики викуплені. Від кого Україна незалежна?! Вона від усіх залежна.

Мені ця незалежність зовсім не потрібна була, і вона мене не радувала. Ми всі добре знали, що Україна не зможе бути незалежною. Так, депутати стали незалежними.

Загрози втрати незалежності немає, бо кожен «барин» хоче бути при свому кориті. Але нам нема що втрачати. Незалежності все одно немає. При такій владі ми не будемо незалежними.

Як казали у фільмі «Біле сонце пустелі», «за державу обидно». Дійсно. За Україну образливо, і за людей простих, за цих пенсіонерів, які виживають. Ніде у світі немає такої соціальної нерівності.

Я пишаюсь, що є громадянином України. Бажаю, щоб вона вистояла. Треба сподіватися на краще.


20-а річниця Незалежності вустами житомирян
Любов Тимофіївна, пенсіонерка.

― Наша Україна не зовсім незалежна, хоча 24 серпня я вважаю справжнім святом. Жити хочеться краще: аби підвищили пенсію до такого рівня, щоб ми могли жити так, як пенсіонери за кордоном.

Я колись жила не дуже добре і не дуже погано, так і зараз живу.

За роки незалежності у нашої влади було багато помилок. Я розумію, що відразу все охопити не можна. Однак президенти, якби старалися, могли б зробити для країни більше.

Україна незалежна лише в деяких аспектах, однак мені комфортно жити тут. Хоча старі люди часто хворіють, а ліки дорогі…

Україні бажаю краще дбати про молоде покоління та пенсіонерів і взагалі про державу, щоб була дійсно незалежною. Щасливо їй.


P.S.: Як бачимо з опитування, переважна більшість інтерв’юерів вважають себе патріотами та пишаються своєю Батьківщиною, водночас критично оцінюють діяльність владних інституцій протягом останніх 20 років.

Записала Ірина Коник, інтернет-видання «Житомирський Меркурій»

Повернутися