Народна трибуна > Центр Житомира крізь призму бачення житомирян

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян


5-09-2011, 18:26.
Центральна частина будь-якого міста ― це його обличчя, його візитна картка. За останні роки центр Житомира, звичайно ж, змінювався, про що й ми неодноразово інформували на шпальтах газети. Але чи став він таким, як ми його собі уявляємо?..

Нині міська влада проводить масштабне впорядкування пішохідної вулиці Михайлівської, а головне – міський голова Володимир Дебой виконав свою обіцянку: після багатьох років розмов врешті-решт на улюбленій вулиці житомирян знесено будівельний паркан біля музичної школи. Такі кроки вселяють надію.

Вже цього тижня Житомир святкуватиме свій 1127-й День народження, тож «Житомирський Меркурій» вирішив подивитися на центр нашого міста крізь призму бачення житомирян й дізнатися в них, яким має бути обличчя Житомира, аби дійсно стати його візитівкою, містом мрії наших городян.


Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Леонур Васильович, викладач, 75 років.

― Деякі фрагменти центру Житомира можна вважати дійсно його візитівкою. Шикарних новобудов у центрі немає, адже це старе місто.
Площа Перемоги та площа Корольова у нас цікаві, але таких прекрасних, особливих, ексклюзивних куточків міста я щось не пригадую.

Осучаснити центр міста дуже важко, тому що старі будинки мають певну архітектуру, їх шкода зносити, а коли будують щось нове, то намагаються, щоб це було якнайдешевше, а якщо дешевше, то простіше, а якщо простіше, то воно «файно» виходить.

Архітектурні питанння дуже складні з етичної точки зору, а я не спеціаліст. Я весь час проводжу за містом, тому краще міг би розповісти про околиці Житомира – Дениші, Левків…

У нас непогані фонтани, особливо гарні вони у парку культури і відпочинку ім. Гагаріна. Та й тут, біля обласної універсальної наукової бібліотеки, фонтан теж непоганий. А на Михайлівській його загатили…

Проблема всієї України – це дороги, бо скільки їх не латай, дірки все одно є.

Там, на Михайлівській, будують якусь школу… Якщо вона впишеться в архітектуру колишнього будинку піонерів, то, можливо, буде гарно.

Я був недавно в Черкасах – моє раннє післявоєнне дитинство пройшло там – я не впізнав це місто. З революційних часів залишились тільки окремі будинки, і лише по них я орієнтувався, яка то вулиця. Все кардинально змінилося.

Головне – щоб у місті було чисто, щоб люди відчували себе його частиною і своє сміття викидали в урни, а не куди-небудь. От поїдеш в західні міста – там чистенько. Такий рівень нашої культури, який не підвищувався ще з дореволюційних часів…

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Ганна, 27 років, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

― Багато чого в нашому місті в архітектурному плані мене не влаштовує. Хотілося б, щоб хоча б якийсь ремонт зробили. Та й санітарному станові не завадило б приділяти більше уваги.

Добре, що зараз проводять реконструкцію Михайлівської. Я двома руками за. Хотілося б, щоб не лише на Михайлівській, а й на інших центральних вулицях будинки відремонтували. Іноді йдеш з дитиною у вітряну погоду, а з будинків плитка обпадає. Страшно…

У нас в основному всі будівлі ще з радянських часів, і нічого нового не будується. Єдине, що нове з’явилось, це торгово-розважальний комплекс «Глобал». Все решта старе й руйнується. Але маємо те, що маємо… Якщо у нас є те, що лишилось з радянських часів, то хай би хоч його до ладу привели.

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Валерій Олександрович, 55 років, столяр.

― Центр міста у нас не дуже.

Це будівництво на Михайлівській чомусь дуже довго ведеться. Я не знаю, що там будують.
У нас жахливі дороги та санітарний стан. У Німеччині, наприклад, власники кафе свою територію довкола нього з милом миють.

Я виріс тут… Колись гуляв Михайлівською. Вона не дуже змінилась. Може, з’явились лише деякі кафе.
Добре було б, якби оголосили конкурс щодо того, яким бачить молодь центр міста. Я маю на увазі освічену молодь, а не ту, яка торгує на Житньому ринку. Треба, щоб це були люди творчі й ті, які побували за кордоном і щось бачили. Може, конкурс дав би результати, і центр Житомира змінився б на краще.

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Олег, 29 років, оператор мобільного звязку.

― Деякі куточки центру міста, може, і є візитною карткою Житомира.
Мене не влаштовує стан доріг, тротуарів, санітарія ― урни поставили, але люди так і не навчилися кидати сміття саме туди.
У нас беруться наводити порядки, то хай спочатку зроблять найнеобхідніше – дороги полатають.

Мені подобається вулиця Михайлівська. Але хай би уточнили, якою вона є: пішохідно чи автотрансплортною, бо одні незадоволені тим, що тут їздять автомобілі, а інші тим, що ходять люди. А ще я чув, що з Михайлівської хочуть забрати виставку картин місцевих художників. Навіщо це? Всі уже звикли, що тут, на Михайлівській, завжди вони є.

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Сергій Юхимчук, 46 років, журналіст.

― Ценральна частина Житомира безбожно негарна. …Немає жодного поняття архітектури й елементарного розуміння естетики. Ми зараз стоїмо біля обласної державної адміністрації: пам’ятник Корольову стоїть одним місцем до органу влади. Ну де ви таке бачили?!

Щоб змінити щось у центрі Житомира, аби він дійсно став візитною карткою міста, потрібно, щоб працювали професійні архітектори. Місто Житомир сьогодні в архітектурному плані ― потворне, особливо його центральна частина. Йдучи по цих плитах, на яких ми зараз з вами стоїмо (на майдані Корольова), можна ноги і голову зламати. Про що говорити?

20 років пройшло від Незалежності і ще від багато чого… Все жахливе не тільки у своєму фізичному, а й естетичному плані. Воно відстало…
Сьогодні в Житомирі сповідується сталінський принцип. Сталін говорив, що нічого морально не старіє. Але ж воно постаріло вже давно. От наша влада робить ніби якийсь ремонт, але це не ремонт, а заляпування невідомо чого невідомо чим.

Реконструкція Михайлівської ― абсолютний непрофесіоналізм з точки зору архітектури і взагалі будь-яких естетичних понять.
Сучасного в центрі немає нічого.

А та школа, що будується на Михайлівській… 3-поверхову будівлю вже 20 років будують…

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Любов Андріївна, 74 роки, пенсіонерка.

― Центр Житомира – не візитна картка міста. Тут такий гармидер… Але бачу, он там, на Михайлівській, щось фарбують, значить, буде краще. Воно ж таке запилене, то хоч посвітлішає. Я не кажу, щоб нове будували, хай би хоч це побілили та берегли.

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Ольга, 50 років, домогосподарка.

― Я думаю, що центр Житомира дійсно є його візитною карткою.
Щось змінювати, звичайно, завжди добре, якщо змінювати на краще. Наприклад, басейн фонтану, який у нас на майдані Соборному, можна було б оформити цікавіше, ніж просто зробити його таким собі коритом…

Володимир, 41 рік, приватний підприємець.

― У центрі міста примітивна архітектура, дуже багато приміщень перероблено під магазини. Я називаю цей стиль кубізм. Ніхто не піклується про тротуари. Область багата цінними породами каміння, але тротуарів зробити не можуть.

Хоч за останніх років п’ять санітарний стан у місті покращився, однак він неідеальний.

А ще сумно через те, що у нас ремонтують все зазвичай на зиму, а який сенс цього: за зиму все одно та фарба облущиться і облетить.

На Михайлівській щось будують, але, на жаль, в стилі класичної архітектури, в якому побудований, наприклад, старий РАГС, нічого не роблять. Через це воно все перетворюється в одне і те ж: коробки та й усе.

Колись на Михайлівській горіли гарні ліхтарі. А чому ж зараз не горять?

Євдокія, 75 років, пенсіонерка.

― Мені подобається центр Житомира. У нас гарно, чисто, цвітуть квіти. Все робиться для того, щоб людям було приємно відпочивати й насолоджуватись цією красою.

Дуже добре, що на Михайлівській щось будують. Можливо, після реконструкції, вона теж стане частиною візитівки Житомира.

І дороги в центрі більш-менш, і санітарний стан покращився. Мабуть, люди починають розуміти, що це все робиться для них, тому й менше смітять.

Центром міста я дуже задоволена.

Центр Житомира крізь призму бачення житомирян
Олена, 18 років, студентка.

―У центрі Житомира дуже багато недоліків. А все через те, що нам не вистачає елементарної культури.

Мені не подобається, що у нас на майдані Соборному – пам’ятник Леніну. Зараз інша епоха…

Також маємо багато недоліків з дорогами: яма на ямі.

Я думаю, що місту треба більше зелених насаджень. Це значно покращило б обличчя Житомира. Якщо не можна посадити нових дерев та кущів, то хай би, принаймні, не ламали тих, що є: з цілої алеї магнолій, що росте у парку, залишилось буквально кілька рослин. На жаль…

Сергій Петрович, 42 роки, підприємець.

― Центральна частина нашого міста поки що не відповідає сучасним європейським стандартам. Треба покращувати стан доріг, будівель, санітарію. Першочергово варто було б відремонтувати тротуари. Я люблю ходити пішки, милуватися нашим чудовим ранковим містом. Якщо дороги в центрі у більш-менш нормальному стані, то трутуарів, по суті, хороших нема. У мене маленька дитина, і доводиться часто міняти коліщатка у візочку.

Хотілося б бачити іншу архітектуру. По-моєму, наш архітектор недопрацьовує. Центральна частина міста в нас стара ― Михайлівська, Велика Бердичівська,― тому тут повинні бути якісь будівлі «під старовину». Автомагазин на Великій Бердичівській зі скла і бетону, звичайно, гарна будівля, але там вона, на мою думку, недоречна.

Я був у Сумах і розумію, що Житомир відстає.

Михайлівська… Більш-менш. Колись по ній мої батьки ходили…

P.S. Можемо резюмувати, що переважна більшість респондентів не задоволена сьогоднішнім станом центральної частини Житомира. На думку городян, центру нашого міста бракує сучасних акцентів, але водночас у серці Житомира його жителі хочуть бачити будівлі в стилі ретро.

Обурення як пішоходів, так і автомобілістів викликає стан доріг і тротуарів у місті. Але на першому плані ― санітарний стан.

У багатьох недоліках, на думку житомирян, винні органи влади, а от щодо незадовільної санітарії міста громадяни самокритичні – винні вони самі. Зміни ж, започатковані мером Житомира Володимиром Дебоєм, які почалися з Михайлівської, в більшості своїй сприймають позитивно і, навіть, з оптимізмом.

Записала Ірина Коник, інтернет-видання «Житомирський Меркурій»

Повернутися