Понеділок, 29 листопада 2021, 13:54 RSS Export | Авторизація
Закрити
Логін
Пароль
 

Забули пароль?
інформаційний пульс Житомирщини

Н.Леонченко: "Для мене пріоритетом є стратегія розвитку Житомира". Фото

6-12-2011, 14:39               
7 грудня в Україні офіційно є Днем місцевого самоврядування. Це свято 11 років тому запровадили указом Президента України – «для розвитку народовладдя, демократизації суспільних відносин та зміцнення української державності».

Ці положення закріплені Основним Законом нашої держави – Конституцією України, в якій зазначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що здійснює владу в державі безпосередньо через органи місцевого самоврядування.

Правові та духовні основи місцевого самоврядування беруть свій початок в ідеях Магдебурзького права, Конституції Пилипа Орлика, Європейській хартії місцевого самоврядування, де визначені демократичні принципи народовладдя та розвитку територіальних громад.

Сьогодні на органи місцевого самоврядування покладена велика відповідальність за соціально-економічний стан територіальних громад, благополуччя їхніх жителів, створення комфортних умов для проживання мешканців міст, селищ, сіл.

Про особливості роботи органів місцевого самоврядування у Житомирі «Меркурій» дізнався, поспілкувавшись напередодні свята з секретарем Житомирської міської ради Наталією ЛЕОНЧЕНКО.

- Незабаром відзначатиметься День місцевого самоврядування. Наталіє Петрівно, що для Вас означає цей день?

Особисто для мене, як, мабуть, і для моїх колег, місцеве самоврядування це, насамперед, велика відповідальність.

Місцеве самоврядування - це не гілка державної влади. Самоврядування саме по собі – унікальна влада: громада тобі довірила керівництво містом, враховуючи усі ті здібності, які ти можеш застосувати для виконання покладених на тебе обов’язків. Так би я окреслила поняття «самоврядування».

А ще самоврядування – це відповідальність перед народом, яку я відчуваю щодня. Я намагаюся не стати бюрократом, адже як тільки в тобі починає перемагати чиновник, який за папірцями не бачить проблем людей, тоді вже можна прощатися і йти геть. Тому я постійно собі нагадую, що передусім маю думати про людей, які мене обрали.

- Ви були обрані депутатом по мажоритарному округу, тому, мабуть, відчуття відповідальністі у Вас дещо більше, ніж у тих, хто був обраний за партійним списком?

Так, відчуття подвійної відповідальності у мене є. Мабуть, воно притаманне не тільки мені особисто, а й іншим «мажоритарникам».

Я, боронь Боже, не хочу якимось чином применшити роль тих депутатів, які пройшли за списками політичних партій, адже кожна політична сила теж ішла на вибори під певними гаслами, обіцяла місцевій громаді виконувати конкретні завдання.

Але відмінність «мажоритарника» від депутата, обраного за партійним списком таки є, адже другі обиралися за політичною ознакою. Коли ж люди віддавали свій голос за кандидата-«мажоритарника», вони, насамперед, виявляли довіру до особистості, лише потім тій політичній силі, яку представляв кандидат.

Коли я йшла на вибори, у мене не було великого передвиборчого бютжету. Мої затрати становили буквально декілька тисяч гривень. І основною технологією, яку я використовувала у передвиборчій боротьбі, це була робота за принципом «від дверей до дверей» - я зустрічалася з людьми у дворах. Під час зустрічей ми говорили не про політику, а про господарські проблеми міста, соціальні та комунальні негаразди. Я і мої помічники все це фіксували, і тому, зайшовши у стіни міської ради, я вже мала певний багаж відомостей про ті проблеми, які потрібно вирішувати.

Та ейфорія, яка, можливо, рік тому була притаманна всім, хто переступив поріг мерії у статусі депутата, а особливо вперше, вже минула, і всі зрозуміли, що не так просто одним махом розрубати той вузол проблем, який зав’язувався роками. Мабуть, так каже кожна влада, яка починає свою діяльність. Проблем багато, а вирішуються вони не так швидко, як хотілося б.

І це не через те, що я як депутат неспроможна цього зробити, не тому що міський голова чи депутати не хочуть цього робити. Справа в тому, що у нас є величезна проблема, пов’язана якраз із самоврядуванням: законодавча база з року в рік скорочує повноваження управління на місцях. Наприклад, Закон України, що регулює містобудівну політику, реально зменшує повноваження органів місцевого самоврядування. Опускаються руки, коли його читаєш: сьогодні, якщо хтось хоче що-небудь побудувати, він замовляє проект і ні з ким його не погоджує: ні зі спеціальними службами, ні з органами місцевого самоврядування, тобто будує на свій власний ризик, під власну відповідальність, а коли раптом не виконуються ті чи інші норми, відповідати доводиться владі.

Держава делегує органам місцевого самоврядування вирішення проблем в галузі освіти, охорони здоров’я, культури, сім’ї, молоді та спорту тощо, однак фінансово не забезпечує подолання проблем, що існують у зазначених сферах, хоча зобов’язується. Тому джерелом фінансування для делегованих державою питань часто стає місцевий бюджет, можливості якого обмежені.

Повертаючись до початку розмови скажу, що самоврядування для мене це не тільки відповідальність, а ще й постійний пошук шляхів, як, не порушуючи законів, контролювати і впливати на ті процеси, які відбуваються сьогодні в місті. Для того нас обирали.

- До депутатського корпусу Ви прийшли з галузі освіти. Чи вперше обрані депутатом?

Так, це перша моя каденція, і, чесно кажучи, я недовго виношувала наміри йти в депутати. Рішення визріло дуже швидко, на нього вплинули мої колеги по партії. І так сталося, як сталося…

- Які найбільш значущі здобутки депутатського корпусу, міської влади у розвитку місцевого самоврядування за річний термін?

На початку каденції нашу міську раду з її депутатським корпусом характеризували як найстрокатішу міську раду на теренах України. Дійсно, якісний склад органу місцевого самоврядування в Житомирі був і є дуже цікавий.

Наприклад, у Івано-Франківську, Тернополі з 60 депутатів більше половини належать до однієї політичної сили. У нас такого не було. До мерії потужно зайшли «Батьківщина», Партія регіонів, «Фронт Змін», «Рідне місто», були й представники інших політичних сил. Букет досить барвистий, тому ми повинні були налаштовуватися на те, що робота буде нелегкою.

Відтак, основним зі здобутків нашої спільної роботи за рік, я вважаю, є досягнення того, що сьогодні вже ніхто не може сказати, що Житомирська міська рада строката. Переважна більшість депутатів - свідомі, конструктивні люди і, не забуваючи про свою політичну належність, об’єднується навколо тих господарських питань, які потрібно вирішувати вже сьогодні. І тому в прийнятті рішень, що стосуються фінансування робіт у комунально-житловій сфері, у галузі охорони здоров’я тощо, немає жодних розбіжностей. Хоча рік тому, на початку нашої роботи, навіть такі господарські блоки питань викликали саботаж лише для демонстрації того, що та чи інша фракція знаходиться в опозиції до влади. Врешті-решт, всі зрозуміли, що це не призводить до жодного конструктиву.

- У міській раді Ви представляєте Партію регіонів. Скажіть, будь ласка, чи доводиться якось звіряти свій пульс з партією, чи відчуваєте її тиск?

Кандидатом у депутати по мажоритарному округу мене висувала міська партійна організація Партії регіонів, членом якої я є з 2003 року. Відтоді я не припиняла свого членства в партії. І навіть, коли Партія регіонів переживала нелегкі часи, я була її свідомим членом, прихильником та провідником її ідей.

Коли йде мова про прийняття рішень у руслі подолання господарських проблем – земельних, житлово-комунальних, соціальних тощо – для мене пріоритетом є стратегія розвитку міста, бачення команди міського голови і самого мера.

Чи намагається партія якось впливати на мене та мою роботу? Ви знаєте, ні. Сьогодні Партія регіонів при владі, і у міській раді ми маємо 15 мандатів від цієї політичної сили, та й міський голова є членом Партії регіонів. Якогось непорозуміння чи, не дай Боже, тиску, просто не може бути. Партія не диктує ні міському голові, ні мені, як працювати.

Звичайно, я беру участь у політичних зібраннях, засіданнях фракції. Ми завжди проводимо попередній розгляд сесійних питань, приймаємо спільно рішення, і хочу вас запевнити, що я просто не пригадую випадків, коли бачення міського голови розходилося з моїм та з точкою зору наших політичних однодумців.

Про тиск з боку партії не може бути й мови, немає навіть жодного втручання чи вказівок, які я маю виконати, тому що, мовляв, буде якесь партійне покарання.

- Згадаємо події липня-початку серпня цього року. Тоді розглядався Регламент – питання, на яке міський голова наклав вето. До цього додалась історія з Ботанічним садом. В той час Вас деякі депутати, і не тільки опозиційні, критикували за те що Ви, як секретар міськради не проклали міст порозуміння з усіма народними обранцями, аби рішення щодо сесійних питань приймалися більш злагоджено. Прокоментуйте, будь ласка.

Так, під час сесії 14 липня слухалося питання щодо земельної ділянки по вул.Корольова,39, яку всі чомусь пов’язують з Ботанічним садом, а також питання Регламенту. Зміни, які пропонувалися до нього, дійсно носили напівзаконний характер. Якби навіть міський голова не наклав вето на питання Регламенту і ми прийняли б щодо нього позитивне рішення, положення Регламенту виконувати було б досить важко, адже вони не відповідали чинному законодавству.

15 липня, на другий день після сесії, я пішла у відпустку і провела її за кордоном. Про вето дізналася з інтернету. Коли через кілька днів, перервавши відпустку, я повернулася в Житомир, організувала засідання комісій, адже слухання заветованого питання Регламенту було перенесено на наступну сесію міськради. Я намагалася організувати і провести за цей період постійні комісії, щоб до сесії врегулювати усі спірні моменти. Тому звинувачувати мене в тому, що я не виконала якихось своїх обов’язків не можна, однак, якщо хтось так вважає, це його право. У кожного свій погляд.

Можливо, такі осуджувальні думки депутатів пов’язані з особливостями моєї посади. Вона за всіх часів багатьом не давала спокою. Я не знаю, з якою метою деякі депутати сплять і бачать себе на цій посаді. Мабуть, для вирішення якихось особистих питань чи проблем свого бізнесу. У мене немає ні бізнесу, ні особистих проблем, які мені потрібно було б вирішити у кріслі секретаря міськради. Сьогодні можу сказати чисту правду, що за рік роботи я не пов’язала себе з жодними бізнесовими колами. Думаю, звинуватити мене в цьому не зможуть навіть мої недруги, тому що це правда. Намагаюся працювати чесно, відкрито і прозоро.

Навколо посади секретаря міської ради завжди будуть точитися якісь розмови, інтриги, і, зрозуміло, що у будь-яких моїх діях хтось буде вбачати те, що йому хочеться.

До чергової сесії, яка пройшла сьомого жовтня, нам вдалося врегулювати і питання Регламенту, і питання земельної ділянки по Корольова, 39. Щодо останнього ми не стали поспішати, зараз його довивчаємо і не будемо робити навколо цього якийсь політичний піар.

Питання щодо земельної ділянки по Корольова, 39 дуже цікаве. Нічого протизаконного у тому, щоб ми прийняли цю ділянку в міську власність, немає. Вона зноходилася не у власності агроуніверситету - це були землі постійного користування. Якщо від них відмовлявся університет, ми просто приймали ці землі у свою власність і затверджували їх для продажу з аукціону. Якщо навколо цього політичні партії – «Батьківщина», «Фронт Змін» - зробили собі піар, це хай залишається на їх совісті. Вони збурили населення, сказали йому неправду і про ділянку, і про наміри влади. У ситуації, що склалася, розумніше було зробити саме так, як ми вчинили, – не збурювати далі населення міста, а, можливо, провести більш глибоку роз’яснювальну роботу і тоді вже при повній поінформованості жителів міста з часом повернутися до цього питання або ж не повертатися взагалі…

- Що з наміченого Вами, можливо, ще не вдалося виконати?

Не буду говорити про результати тих рішень, які стосувалися господарської діяльності – про них вже багато сказали і заступники міського голови, і сам мер.

Особисто я планувала провести паспортизацію виборчих округів. Процедура передбачала опис особливостей того чи іншого округу з усім набором господарських питань. Каюсь, але цього зробити не вдалося. В цьому, можливо, не лише моя вина. Хочу поділити відповідальність зі своїми колегами-депутатами, тому що і їм теж варто було б виявити більше активності у цьому процесі. Якби кожен депутат-«мажоритарник» долучився до складання паспорта округу, сьогодні були б достеменно відомі першочергові проблеми кожного куточка міста, на які потрібно виділити кошти. Паспортизація округів нині на стадії розробки, і, сподіваюся, в 2012 році нам все-таки вдасться закінчити роботу в цьому напрямку, відтак з’явиться більш впорядкована система вирішення проблем міста.

- Як би Ви як посадова особа, що безпосередньо контактує з депутатським корпусом, могли б оцінити його роботу, а також роботу постійних комісій міськради, окремих депутатів?

У депутатському корпусі сьогодні є чотири фракції, зареєстровано дві депутатські групи, працює шість постійних депутатських комісій.

Навіть в міжсесійний період депутатські комісії не припиняють свою роботу: влітку, у період відпусток, вони засідали регулярно.

Депутатські комісії у процесі роботи розглядають перш за все сесійні питання. В цьому сенсі основним своїм завданням я вважаю добитися того, щоб якнайглибше, якнайгрунтовніше сесійні питання були вивчені саме на комісіях. Ми намагаємося «протовкти» кожне питання, щоб зникли усі «білі плями». Тоді сесія проходить злагоджено, зникає потреба слухати доповідача з того чи іншого питання, воно відразу ставиться на голосування. А от якщо на сесії те чи інше питання обговорюється по годині-півтори, я роблю висновок, що я, як секретар міськради, та мої колеги, як керівники виконавчих структур недостатньо попрацювали з депутатським корпусом.

Серед депутатів є свої відмінники-активісти, які не пропускають жодного засідання постійних комісій. Це Володимир Башек, Олег Горай, Василь Кучик, Ганна Савченко, Микола Туфанов. Законом прописано, що депутат зобов’язаний брати участь у засіданнях постійних комісій, у роботі пленарних засідань сесії, але не забуваймо про те, що депутати працюють на громадських засадах і в них є основне місце роботи. Тож іноді зі службових причин депутат не може взяти участь у засіданні комісії, але в цілому дисципліна у депутатському корпусі на достатньо високому рівні.

Надзвичайно активно працюють наші депутати-«мажоритарники». Відразу скажу, що фінансове становище народних обранців різне: одні мають можливість вкладати свої власні кошти у розвиток округів, інші - ні. Однак є у нас такі «мажоритарники», які вирізняються на загальному фоні: постійно проводять прийоми громодян, зустрічі з виборцями, вирішують питання, які потребують фінансових вкладень. Це, наприклад, Любов Цимбалюк, Олег Самчук, Володимир Кропивницький, Михайло Заславський, Михайло Пухтаєвич, Олег Маліновський, Геннадій Забродський. На адресу цих депутатів найчастіше приходять листи подяки з проханням оголосити їх на сесії, розмістити на сайті міської ради. Ми все це виконуємо. Іноді журналісти нас критикують за те, що ми 10-15 хвилин сесійного часу займаємо для того, щоб оголосити подяки депутатам чи працівникам виконавчих структур. Але ж, як кажуть, від доброго слова і кішці приємно. Не варто думати, що депутат зобов’язаний вкладати власні кошти в розвиток округу, а тим більше переконувати в тому людей. Коли депутат, наприклад, проводить прийом громадян не раз на місяць, а двічі на тиждень, і, дізнавшись від людей про проблемні питання, йде сюди, розказує про них виконавчим органам, добиваючись подолання тих чи інших негараздів, я думаю, за це варто подякувати.

Мені дуже прикро, що саме слово «депутат» останнім часом у ЗМІ, що суттєво впливають на свідомість людей, набуло негативного відтінку, мовляв, усі депутати корупціонери, рвуться до влади лише задля вирішення особистих проблем. Одним зі своїх завдань я вважаю підвищення статусу депутата як обранця громади, що покликаний вирішувати проблеми народу, а не власні.

- Чи вдається знаходити порозуміння з фракціями міськради і політичними партіями як з тими, що представлені у депутатському корпусі, так і тими, що знаходяться поза його межами?

Я не скажу, що усе дуже гладенько і просто, не скажу, що між міською владою і депутатами є абсолютне порозуміння, адже це була б неправда. Непорозуміння між мною як секретарем міськради та депутатами, що представляють певні політичні сили, носять централізований характер.

На мою думку, ті процеси, які викликають непорозуміння, породжуються, починаючи з найвищих ешелонів партійного керівництва. Існує така політична стратегія: ми в опозиції. Наприклад, «Фронт Змін» ще на першій сесії заявив, що він знаходиться в конструктивній опозиції. Я довго не могла зрозуміти значення словосполучення «конструктивна опозиція». Політичні сили, представлені у місцевому органі влади виконують лише замовлення свого найвищого керівництва? Це заважає в усьому: в роботі, домовленостях, взаєморозумінні.

Так, на початку каденції непорозуміння були значними. За рік роботи вони в багатьох питаннях зникли. Зараз немає у нас гострих суперечок на підґрунті політичних розбіжностей. Розуміємо, що потрібно гуртуватися навколо соціально-економічних проблем міста. Це нас об’єднує.

Не менш важливе значення мають міжособистісні стосунки. Нам вдалося їх налагодити, і це було зробити не надто важко, адже усі депутати – люди самодостатні, сформовані, непересічні особистості, з ними легко спілкуватися за стінами мерії, в особистому житті. Ми абсолютно поважаємо один одного, цікавимось життям один одного. Це теж має значення. Коли люди стають ближчими у особистому спілкуванні, їм легше вирішувати і ділові, робочі питання. Гуртування навколо спільних ідей завжди результативне. Намагаємося менше говорити про політику, більше – про місто з його проблемами.

Один мій колега-депутат виразився образно з цього приводу: «Ми сіли в цей човен, і нам ще довго в ньому пливти разом. Давайте не будемо його розхитувати». Ці «розхитування» заважають роботі, тому одним зі своїх завдань вважаю гуртувати депутатів, не роз’єднувати.

Трапляються випадки, коли тільки через те, що та чи інша пропозиція була висунута владою, її намагаються відхилити.

Якщо чесно, мені взагалі не подобається слово «опозиція» на місцевому рівні. Я не хочу сьогоднішній депутатський корпус поділяти на опозицію і владу. Хочу, щоб ми були монолітні в прийнятті господарських рішень, а політичні рішення мене не цікавлять.

- Чи надходять якісь ініціативи від партій, що не представлені у депутатському корпусі?

Ні, не надходять. Можливо тому, що найбільші партії таки мають своїх представників у Житомирській міській раді. Я не можу пригадати звернень і колишніх депутатів з ініціативами, крім одного: якось колишній депутат міської ради Журбенко звертався стосовно святкування Дня прапора.

Одного разу до нас звернулися з наріканням з приводу того, що керівництво міської ради не запрошує депутатів попередніх каденцій до співпраці, мовляв, у них є певний досвід щодо вирішення тих чи інших проблем міста, а цим ніхто не цікавиться.

Я не бачу перешкод для співпраці: приходьте, шановні, не чекайте запрошення. Якщо ви патріоти міста, прийдіть з ініціативами.

Жодна громадська організація не може звинуватити нас у тому, що ми відхиляємо їхні пропозиції, навпаки, ми всіляко їх підтримуємо: допомагаємо організаційно, надаємо приміщення для проведення тих чи інших заходів, забезпечуємо висвітлення, самі беремо у них участь. А інакше не може бути, адже влада невіддільна від тих, хто її обрав, а тому, якщо є ініціатива від громадян міста, ми не можемо від неї закриватися.

Якщо хтось бачить певну проблему і вкаже на неї та ще й запропонує варіант її вирішення, ми тільки подякуємо.

- Значну роль в житті громади, в розвитку місцевого самоврядування відіграють релігійні конфесії, громадські організації, національно-культурні товариства. На яких принципах будується співпраця міської влади з ними?

Нині в Житомирі зареєстрована 281 міська громадська організація, 24 національно-культурних товариства, 125 структурних релігійних організацій 24 конфесійних напрямків.

Громадські організації зазвичай критикують владу. Можливо, у цьому вони вбачають свою місію. Однак, повторюся, ми беремо участь у всіх заходах, на які вони нас запрошують.

Завдяки управлінню по зв’язках з громадськістю міськради, я почала більше знати про структуру національного, громадсько-політичного життя, релігійних конфесій. Мушу сказати - це дуже складна матерія.

З громадськими організаціями будуємо роботу за принципами – поміркованість та недопущення протистоянь. Хай буде мир і спокій: і релігійний, і національний, і політичний, і громадський.

Якщо виникають суперечності, наприклад, у релігійному сегменті, ми беремо на себе роль добровільних парламентарів: організовуємо зустрічі, які б допомогли розв’язати конфлікт.

Наприклад, ми створили комісію, яка працює у розв’язанні одного культурно-релігійного питання: активісти ВО «Свобода» стверджують, що на території Преображенського собору знаходиться могила Сенека Сціборського. Віряни і святі отці заперечують цей факт. Розбирається у питанні робоча група, до якої включили науковців, дослідників, представників релігійної громади, представників ВО «Свобода», фахівців з культурних та архітектурних питань.

Ми робимо все, щоб незалежно від віросповідання, політичних симпатій, люди почували себе комфортно, адже всі ми громадяни і патріоти Житомира.

Н.Леонченко: "Для мене пріоритетом є стратегія  розвитку Житомира". Фото

Н.Леонченко: "Для мене пріоритетом є стратегія  розвитку Житомира". Фото

Н.Леонченко: "Для мене пріоритетом є стратегія  розвитку Житомира". Фото

Н.Леонченко: "Для мене пріоритетом є стратегія  розвитку Житомира". Фото

Н.Леонченко: "Для мене пріоритетом є стратегія  розвитку Житомира". Фото


Записала Ірина Коник, інтернет-видання «Житомирський Меркурій»


 (голосів: 2)


Версія для друку




Додавання коментаря




Оксана КузьминаОксана Кузьмина:
Рождественская встреча
Вся наша жизнь соткана из упускаемых и упущенных возможностей. Была возможность встретить новый год в Австрии – музыкальной столице мира. Подвела поведенческая культура. Труба (в облике подруги из Германии) звала, а мне пришлось сидеть не в кресле самолёта, а за рабочим столом писать очередной отчёт.

Ілона БіланІлона Білан:
Зона вільної торгівлі: 17-й раунд переговорів завершено
19 травня 2011 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан і перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом", в якій підкреслюється, що першочерговим завданням на найближчу перспективу є завершення переговорів і підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід’ємної частини Угоди про асоціацію з ЄС.
Нагадаємо, що переговори щодо створення ЗВТ з ЄС розпочалися у лютому 2008 року після вступу України до СОТ і є досить непростими через низку проблем економічного характеру. Йдеться про умови доступу українських товарів та послуг на європейський ринок, квоти та перехідні періоди.

Світлана КонончукСвітлана Конончук:
Команда Януковича вдруге заходиться довкола "конституційної реформи"
Людині, обізнаній з українськими політичними обставинами, заголовок статті видасться дивним. Чому "вдруге"? Адже відомо, що Конституцію України вже змінювали принаймні двічі - у 2004 і 2010 роках. За цього не беремо до уваги нереалізовані спроби змінити Конституцію, що мали місце в період "владних змагань" між президентськими виборами - у 2005-2009 роки.

Ірина ЛукомськаІрина Лукомська:
Пенсійна реформа: як до неї мають ставитися політичні партії з огляду на свої партійні програми?
Пенсійна реформа, до якої українську владу підштовхує не так дефіцит Пенсійного фонду чи прагнення підвищити життєвий рівень пенсіонерів, як вимоги МВФ, спонукає поглянути на документи, від яких мали б "танцювати" учасники політичного процесу. А саме - на партійні програми. Фактично, саме ці стратегічні документи мають визначати як ставлення політичних гравців до ініціатив, пропонованих владою, так і напрям самих цих ініціатив.

Сергей СимоновСергей Симонов:
14-летняя житомирянка испытала шок, узнав о своей беременности
В конце 70-х годов Житомир облетела довольно неприятная весть: одна из 14-летних школьниц областного центра готовится стать матерью. Это было ЧП областного масштаба. Руководители городского отдела образования сразу же вызвали к себе "на ковёр" директоров школ, чтобы те, в свою очередь, провели с учениками разъяснительные беседы о последствиях ранних половых связей.

Ярослав ДовгополЯрослав Довгопол:
Незмінний лідер в Казахстані: особливості сучасного президентства
У Казахстані офіційно проголошена дата дострокових виборів президента країни - 3 квітня 2011 року. Відповідний указ підписав напередодні глава республіки Нурсултан Назарбаєв. Таким чином він відкинув "пропозицію народу і парламенту" провести референдум щодо продовження його повноважень до 2020 року, запровадивши "більш наближену" до сучасних демократичних стандартів процедуру – президентські перегони. Водночас, мало в кого залишається сумнівів, що саме цей кандидат матиме переважні шанси на перемогу.

Юлія ТищенкоЮлія Тищенко:
Пріоритети української модернізації: між Казахстаном і РФ?
У нинішньому політичному дискурсі стало правилом гарного тону говорити про потребу модернізації країни як загалом так і за окремими сферами економіки і політики. Сама теза про необхідність реформ і модернізації країни не викликає заперечень, адже реформи і модернізація економіки, соціальної сфери всі роки української незалежності незмінно перебувають на порядку денному. Упродовж новітньої 20-річної української історії ніколи не бракувало планів, концепцій, дорожніх карт реформ. Проте, не вистачало політичної волі, інституційних можливостей для їх реалізації.

Михайло ДімонтМихайло Дімонт:
Стій! Хто йде!?
Отже, вибори. Багато сказано про недосконалість виборчого закону. І це так. Про переваги, які отримують окремі учасники. І це також правда. Про зміну правил під час гри – і це вірно. А скільки ще буде сказано? Особливо після виборів…

Дмитро СкоропадДмитро Скоропад:
Українська система освіти - це плюс чи мінус?
Українські вузи підтверджують правило: не має більшого дурня, ніж дурень з вищою освітою, яка отримана в корумпованому навчальному закладі. Корупція у вищій школі торкнулась усіх етапів освіти: від вступних і випускних іспитів до заліків, дипломів, кандидатських та докторських робіт. Патології, пов’язані із плагіатом, формальними рецензіями, замовчуванням злочинів (наприклад, сексуальних домагань) і низьким рівнем викладацьких кадрів, що є нахабним обманом студентів, зустрічаються у кожному вузі.

Сергій ВікторовСергій Вікторов:
Естрадне мистецтво актуальне й сьогодні...
В наш час особливого значення набуває вирішення проблеми організації дозвілля та зайнятості підлітків та молоді, культурно-естетичного виховання молодого покоління при опануванні сучасного естрадного мистецтва, оскільки трансформаційні зміни, що відбуваються у сучасному соціокультурному просторі, зумовили споживання широкого пласта цього виду мистецтва - найпопулярнішого у молодіжному середовищі.

всі автори
Архів
«    Листопад 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 
В Житомире прошла выставка собак «Полесье-2012»У Житомирі відзначили День пасічникаЖитомирщина бере участь у виставковій акції «Барвиста Україна»У Житомирі підняли прапори на честь відкриття літніх Олімпійських ігор в ЛондоніУ Немиринцях відсвяткували Івана КупалаЖДУ ім. І. Франка вдруге випустив спеціалістів видавничої справиУ Житомирі пройшов фестиваль «Ковальська весна»У Житомирі відкрито нове інфекційне відділення для дітей
© 2010 "Житомирський Меркурій"
За повного або часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Житомирського Меркурія» гіперпосилання на сайт – www.merkury.com.ua. – є обов'язковим.
Керівник проекту: Олександр Сичевський
E-mail редакції: mercury.zt@utel.net.ua
Інформація «Житомирського Меркурія» є інтелектуальною власністю СП «Видавництво «Меркурій». Редакція може не поділяти точку зору авторів статей. За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
Про нас | Контакти | Реклама | Читайте у зручному форматі
Розробка сайту студыя дизайну Оригамі