Погіршення слуху, або повна його втрата, є доволі небезпечним станом. Вона може бути більше, ніж просто незручністю, адже будь-яке погіршення слухуі впливає на загальний стан здоров’я, безпеку та якість життя. Зазвичай діагностикою та лікуванням, або покращенням стану, займається отоларинголог https://lor.doctor/. Звертатися до отоларинголога варто, якщо погіршення слуху значне, або спостерігається тривалий час – хоча б декілька тижнів. Не зважаючи на власний стан здоров’я, можна наразити себе на чимало небезпек:
- Дослідження показали тісний зв’язок між нелікованою втратою слуху та прискореним зниженням когнітивних функцій. Мозок повинен більше працювати, щоб обробити погіршені звукові сигнали, що може відволікати ресурси від інших когнітивних функцій, потенційно сприяючи проблемам з пам’яттю і деменції.
- У багатьох професіях ефективна вербальна комунікація має важливе значення. Втрата слуху може призвести до непорозумінь, зниження продуктивності та порушень техніки безпеки, що потенційно може вплинути на безпеку роботи та професійні стосунки.
- Люди зі зниженим слухом можуть не сприймати важливі слухові сигнали, такі як сигнали тривоги, наближення транспортних засобів або усні попередження. Це може підвищити ризик нещасних випадків вдома, у транспорті або на робочому місці.
- Неможливість чути екстрені повідомлення, сирени або публічні оголошення може призвести до затримки реакції під час критичних подій, таких як пожежі, стихійні лиха або загрози безпеці.
- Труднощі зі слухом можуть викликати розчарування в особистих стосунках через постійні непорозуміння або необхідність постійного повторення. Це часто призводить до напруження у стосунках між подружжям, членами сім’ї або друзями.
Нарешті, постійні зусилля, необхідні для розуміння мови, особливо в шумному середовищі, можуть призвести до розумової втоми та підвищення рівня стресу. Саме тому варто записатися на консультацію до профільного лікаря. У першу чергу він збере детальний медичний і слуховий анамнез – це допоможе виявити потенційні фактори, що сприяють розвитку захворювання, такі як вплив шуму, прийом ототоксичних ліків, інфекції або сімейний анамнез втрати слуху. Після проведення фізичного огляду слухового проходу та барабанної перетинки лікар проводить наступні тести:
Аудіометрія чистого тону
Цей тест вимірює найтихіші звуки, які людина може чути на різних частотах, і допомагає класифікувати ступінь і тип втрати слуху (кондуктивна, сенсоневральна або змішана).
Мовна аудіометрія
Тест оцінює, наскільки добре людина розуміє мову на різних рівнях гучності. Це допомагає співвіднести функціональну здатність слуху з результатами тесту.
Тимпанометрія
Цей тест оцінює функцію середнього вуха шляхом вимірювання руху барабанної перетинки у відповідь на зміну тиску повітря, корисна для виявлення рідини, дисфункції євстахієвої труби або перфорації.
Тестування отоакустичної емісії
Використовується для оцінки функції зовнішніх волоскових клітин равлика. Часто використовується для ранньої діагностики або для підтвердження сенсоневральної втрати.
Слухова реакція стовбура мозку
Неврологічний тест для оцінки реакції слухового нерва і стовбура мозку на звукові подразники. Він корисний, коли є підозра, що втрата слуху не пов’язана з внутрішнім вухом.
За результатами тестування лікар визначає причини погіршення слуху і призначає або належне лікування, або обстеження для отримання слухового апарату.
