Рак сечового міхура — це злоякісне утворення, що розвивається зі слизової оболонки органу. Це одне з найпоширеніших онкологічних захворювань сечовидільної системи, особливо серед чоловіків старше 50 років. Його небезпека полягає в тому, що на ранніх стадіях симптоми можуть бути малопомітними або схожими на інші хвороби. Однак своєчасне виявлення та лікування значно підвищують шанси на повне одужання, тому вкрай важливо знати про перші прояви.
Класифікація раку сечового міхура
Рак сечового міхура класифікується за типом клітин, ступенем агресивності та глибиною проростання в тканини. Це важливо розуміти для вибору тактики лікування та прогнозу.
Основні види раку сечового міхура:
- Перехідноклітинна карцинома (уротеліальна). Найпоширеніший тип (понад 90% випадків). Виникає з уротелію — тканини, що вистилає внутрішню поверхню сечового міхура.
- Плоскоклітинна карцинома. Зустрічається рідше, пов’язана з хронічним подразненням (наприклад, через тривалий наявний катетер або інфекції).
- Аденокарцинома. Дуже рідкісний тип, утворюється із залозистих клітин.
Інші рідкісні форми включають дрібноклітинну карциному, саркоми тощо.
Також рак поділяється на види за ступенем проростання в стінки органу:
- нем’язово-інвазивний — обмежується слизовою оболонкою або підслизовим шаром.
- м’язово-інвазивний — проростає в м’язову стінку сечового міхура, має вищий ризик поширення.
Знання типу та стадії пухлини має вирішальне значення для підбору ефективного лікування та оцінки прогнозу.
Причини та фактори ризику
Існує низка чинників, здатних підвищити ризик виникнення злоякісних утворень у сечовому міхурі. Серед них:
- Куріння. Це головний фактор ризику. Токсичні речовини з тютюну виводяться через сечу та подразнюють слизову оболонку органу.
- Контакт з хімікатами. Особливо високий ризик у працівників текстильної, хімічної, фармацевтичної промисловості (анілінові барвники, арильні аміни).
- Хронічні інфекції сечовивідних шляхів. Постійне запалення може викликати мутації в клітинах.
- Тривале використання катетера. Створює механічне подразнення стінки міхура.
- Вік. Ризик значно зростає після 55 років.
- Стать. Чоловіки хворіють утричі частіше, ніж жінки.
- Сімейна схильність. Наявність родичів з діагнозом рак сечового міхура збільшує ризики.
- Опромінення тазової області або прийом певних хіміопрепаратів (наприклад, циклофосфаміду).
Уникнення впливу цих факторів або їх мінімізація є важливою складовою профілактики захворювання.
Клінічна картина раку сечового міхура
Прояви раку сечового міхура залежать від стадії захворювання. На ранніх етапах симптоми можуть бути малопомітними або неспецифічними, що ускладнює своєчасну діагностику.
Перші прояви захворювання можуть включати:
- гематурія (кров у сечі) — найпоширеніший початковий симптом, може бути безболісною, з’являтись періодично;
- часте сечовипускання — особливо вночі (ніктурія);
- біль або печіння при сечовипусканні — може нагадувати інфекцію сечовивідних шляхів;
- раптові позиви до сечовипускання — терміновість без видимої причини.
На пізніх етапах у міру росту пухлини можуть виникати такі симптоми:
- постійна гематурія — кров у сечі спостерігається регулярно.;
- біль у нижній частині живота або попереку;
- відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
- зниження апетиту, втрата ваги, загальна слабкість;
- набряки нижніх кінцівок — можливе при метастазах у лімфовузли тазу;
- біль у кістках — свідчить про поширення пухлини на кісткову тканину (метастази).
Раннє звернення до лікаря при появі навіть незначних симптомів може значно підвищити шанси на успішне лікування та досягнення ремісії.
Методи лікування раку сечового міхура
Перед початком лікування обов’язковим є проведення повноцінної діагностики, яка включає загальний аналіз сечі, цитологію, цистоскопію, біопсію пухлини, а також КТ або МРТ для оцінки поширеності онкологічного процесу. Детальніше про діагностику раку сечового міхура та його стадії читайте тут https://www.clinic-target.com/uk/rak-mochevogo-puzyrya-prichiny-simptomy-diagnostika-lechenie/.
Терапевтична тактика залежить від типу пухлини, її стадії, глибини інвазії та загального стану пацієнта. Методи лікування раку сечового міхура, які застосовуються в сучасній медицині:
- Хірургічне втручання. Є основним методом лікування, можуть виконуватись такі види операції:
- трансуретральна резекція пухлини (ТУР) — застосовується на ранніх стадіях, дозволяє видалити поверхневі новоутворення через уретру;
- цистектомія — часткове або повне видалення сечового міхура, використовується при інвазивному раку.
- Інстиляційна терапія. Передбачає введення лікарських засобів безпосередньо в порожнину сечового міхура. Найчастіше застосовується BCG-вакцина або хіміопрепарати для зниження ризику рецидиву після ТУР.
- Системна хіміотерапія. Призначається при метастатичному або інвазивному процесі – як самостійно, так і перед або після операції.
- Променева терапія. Може використовуватись як доповнення до операції або як альтернатива при неможливості її виконання.
- Імунотерапія. Сучасний метод лікування, особливо ефективний на пізніх стадіях, передбачає використання препаратів, що активують імунну відповідь організму та стимулюють його до самостійного знищення пухлинних клітин.
Зазвичай використовується комплексний підхід, комбінація методів підбирається індивідуально залежно від клінічної картини, стадії та інших факторів.
Прогноз і шанси на одужання
Прогноз залежить від стадії виявлення захворювання, типу пухлини, глибини інвазії в стінку міхура, наявності метастазів, віку та загального стану пацієнта:
- На ранніх стадіях (неінвазивний рак) при своєчасному лікуванні (наприклад, трансуретральній резекції з подальшою інстиляційною терапією) шанси на повне одужання становлять понад 80-90%.
- При локалізованому інвазивному процесі за умови радикальної цистектомії та додаткового лікування п’ятирічне виживання досягає 60-70%.
- При наявності метастазів прогноз менш сприятливий. Середня виживаність при метастатичному раку рідко перевищує 12-24 місяці, але імунотерапія та сучасна хіміотерапія здатні покращити якість і тривалість життя.
Фактори, що покращують прогноз:
- раннє виявлення пухлини;
- високий ступінь диференціації клітин;
- відсутність ураження лімфовузлів і метастазів;
- регулярне спостереження та контроль після лікування.
Рак сечового міхура — серйозне онкологічне захворювання, яке потребує пильності з боку пацієнта і лікаря. Ранні симптоми не можна ігнорувати, адже саме своєчасна діагностика значно підвищує шанси на успішне лікування. Регулярні обстеження, уважне ставлення до власного здоров’я та своєчасне звернення до уролога — ключ до збереження якості життя і підвищення шансів на повне одужання.
