Це не банальна історія про війну. Ця історія про 11-річного Юрика, якому довелося втекти з обложеного Маріуполя самотужки. Йдеться про серйозну воєнну драму, де фільм Юрик на реальних подіях став приводом для палкої дискусії. Люди замислилися, коли з’явився цей фільм, де знімався фільм Юрик і хто взагалі там зіграв.
Дзеркала локацій і зйомки
Стрічку знімали зі змішанням постановочних сцен у студіях і кадрів, награних на місцях. Серед ключових локацій – підвальні сцени, сценічні образи блокадного Маріуполя, а також кадри дорогою, де Юрик добирається кордону. Хоч точні адреси не оприлюднені, де знімався фільм Юрик, скоріше за все це мікс українських студійних павільйонів і реалістичних “дорогових” епізодів, які створили атмосферу подорожі.
| Локація | Значення у фільмі |
|---|---|
| Маріуполь | Атмосфера рідного міста |
| Київські студії | Внутрішні сцени |
| Реальні вулиці | Автентичність подій |
Що не так із фільмом
У тексті не обійтися без гіркого – точніше, сумного прийняття.
Мешканці Маріуполя одразу відреагували. У фільмі були світло й зв'язок, бодай віддалені натяки на гуманітарну підтримку, що виглядало неправдоподібно після справжньої облоги.
Наприклад, зображення автобуса ОБСЄ, який начебто евакуює людей, викликало обурення: у реальності таких коридорів не було. Автобус, який у стрічці діяв буквально за командою через гучномовець – це не те, як звучить історична правда. Саме тому питання, чому видалили фільм Юрик, вийшло на перший план. Творці вирішили змінити титри: замість фрази “засновано на реальних подіях” з’явився уточнювальний відступ, а стрічку прибрали з YouTube.
Саме це призвело до того, що глядачі запитали: що не так з фільмом Юрик? І відповідь знайти не просто. Узагальнено, занадто великий розрив між художнім наративом і реальною правдою блокади.
Актори фільму Юрик
Серед актори фільму Юрик, були як відомі українські артисти, так і запрошені виконавці. Вони створили емоційну основу стрічки та передали атмосферу подій.
- Максим Боряк (Юрик).
- Тамара Антропова (мама).
- Римма Зюбіна (бабуся).
- Віктор Жданов.
- Лііз Хааб.
- Анне Вєесаар.
- Костянтин Корецький.
Кожен із цих акторів вніс щось своє. Максим Боряк передав наївність, уразливість дитини. Тамара Антропова – маму, яка не може лишити рідного дому. Римма Зюбіна – бабусю, яка залишалася вдома, коли відправляли Юрика. Інші – Віктор Жданов, Лііз Хааб, Анне Вєесаар та Костянтин Корецький – формували контекст: волонтерів, водіїв, тих, кого герой зустрів дорогою.
Контраст очікувань і реальності
У фільмі акцент на дорозі до кордону, на волі, на порятунку маленького героя – але навряд чи це справжній Маріуполь весни 2022-го. Люди, які пережили його, казали, що зображене не те, що було. У підвалі не було зв’язку та світла, не було ОБСЄ, не було організованої евакуації. Тому запитання як називається фільм про хлопчика з Маріуполя – це фактично “Юрик”, але з іншими очікуваннями. Це ім’я стало емоційним знаком болю та розчарування, а не символом правди.
Скандали навколо фільму
Історія Юрика мала б стати символом витривалості, але на практиці перетворилася на джерело суперечок. Одні побачили у стрічці чесну спробу показати шлях дитини, інші – викривлення пам’яті та маніпуляції. Саме навколо цієї теми розгорнулися основні скандали.
Обурення маріупольців
Жителі міста наголошували, що у підвалах не було світла й зв’язку, а сцени евакуації автобусами ОБСЄ – вигадка. Це викликало відчуття знецінення справжнього досвіду тих, хто пережив блокаду.
Критика від митців і письменників
Драматург Андрій Кокотюха заявив, що у фільмі «продають сльози», а Ірма Вітовська-Ванца назвала роботу цинічною й закликала колег відмовлятися від участі у подібних проектах.
Реакція влади та продюсерів
До Мінкульту та РНБО звернувся депутат міськради, вимагаючи уточнити титри. Продюсери під тиском суспільства замінили фразу “засновано на реальних подіях” і прибрали фільм з YouTube. Ситуацію погіршила заява продюсерки, яка звинуватила частину маріупольців у «референдумі за РФ».
Петиції та заклики до заборони
Активісти вимагали припинити прокат і навіть планували судові позови. Попри це, автори оголосили про плани показати картину за кордоном, зокрема в Естонії.
Стрічка про хлопчика з Маріуполя викликала суперечливі відгуки: хтось побачив у ній спробу показати силу дитячої віри та витривалості, а хтось – надто вільне трактування трагічних подій. Вона лишила по собі не стільки кінематографічний слід, скільки дискусію про відповідальність митців у зображенні воєнного досвіду.
