Українська історія тісно пов’язана з літописною традицією. Саме завдяки їй збереглися відомості про найдавніші події, князівські часи, зародження християнства на Русі та козацьку добу. Літописи є джерелами, які формували національну пам’ять та свідомість, передаючи не лише факти, а й ментальність епох.
Що таке літопис
У найзагальнішому розумінні, що таке літопис своїми словами — це хронологічно впорядковані записи важливих подій, які мали місце в певному суспільстві або державі. Такі тексти зазвичай складалися у формі щорічних хронік, де кожен рік позначався окремим записом.
Що таке літопис скорочено — це історичне джерело у формі щорічного запису про важливі події.
Літописання стало важливою формою збереження історичної інформації, де події подавалися не тільки з фактологічного, а й з морального чи релігійного погляду. Тому літописи не лише інформують, а й інтерпретують.
Походження та еволюція літописної традиції
Що таке літопис в історії України — це ключовий елемент письмового спадку, який розпочався ще в часи Київської Русі. Літописання з’явилося в умовах становлення державності, коли виникла потреба фіксувати політичні події, князівські рішення та церковні справи.
Початковий літопис це перші зведення, складені в XI столітті, які стали підґрунтям для “Повісті минулих літ”. Саме з цього джерела розпочалася традиція впорядкування історичних подій.
Перший літопис Русі — це “Повість минулих літ”, укладена ченцем Нестором. Вона й досі вважається одним із головних надбань давньоукраїнської літератури.
Найдавніший літопис не тільки засвідчив існування Київської держави, а й передав усну традицію попередніх поколінь у письмовій формі.
Відомі літописи
Українська літописна традиція охоплює різні історичні періоди — від княжої доби до часів козацтва. Серед численних джерел, що дійшли до нас, особливо вирізняються кілька ключових зведень, які стали джерелами не лише фактів, а й культурної тяглості.
| Назва літопису | Короткий опис |
|---|---|
| Повість минулих літ | Найвідоміший літопис Київської Русі, створений Нестором, охоплює події до 1113 р. |
| Київський літопис | Продовження “Повісті…”, описує події другої половини XII століття. |
| Галицько-Волинський літопис | Висвітлює історію Південно-Західної Русі у XIII столітті. |
| Літопис Самовидця | Документ козацької епохи XVII ст., написаний очевидцем подій доби Руїни. |
Ці відомі літописи стали головними джерелами для відтворення подій української історії, а також формування уявлень про суспільні, релігійні та політичні процеси різних епох.
Тематика літописів – князі та Київ
Окрему увагу в історичному наративі приділено найвизначнішим постатям державотворення:
- Що розповідає літопис про заснування Києва: брати Кий, Щек і Хорив, згідно з “Повістю минулих літ”, вважаються легендарними засновниками столиці.
- Літопис про Ярослава Мудрого згадує його як справедливого правителя, що укріпив державу та заснував школи.
- Літопис про Володимира Великого акцентує на хрещенні Русі та зміцненні її як християнської держави.
- Літопис про князя Ігоря описує військові походи та його загибель під час збирання данини.
- Літопис про княгиню Ольгу змальовує її мудрість, дипломатичність і перші християнські кроки на Русі.
Такі згадки не просто фіксують факти, а створюють історичні образи, що залишилися в культурній пам’яті на століття.
Козацькі літописи — це історія народу від себе
З XVII століття українське літописання набуло нового змісту. Козацькі літописи — це спроба показати історію з позиції українського суспільства, без домінування релігійного тлумачення.
До найвідоміших зразків цієї доби належать:
- Літопис Самовидця — хроніка подій Руїни, автор якої описував реалії свого часу.
- Літопис Граб’янки — продовжує козацьку історію аж до початку XVIII століття.
- Літопис Величка — розлоге джерело, що включає історичні документи та авторські коментарі.
- Короткий літопис Малоросії — хроніка з політичним ухилом.
Усі ці джерела формували інший погляд на події, наближений до народу.
Літопис Самовидця
Що описує літопис Самовидця — це щоденник буремного часу Хмельниччини та наступного політичного безладу. Автор, свідок подій, подає інформацію зсередини, часто з особистими оцінками.
Що спільного мають літописи Самовидця з іншими джерелами — це збереження хронологічного принципу та акцент на ключових політичних подіях. Однак стиль викладу набагато реалістичніший і ближчий до сучасного читача.
Літописи стали основою історичної свідомості України. Від “Повісті минулих літ” до козацьких зведень — кожен літопис несе у собі унікальний погляд на події, особистості та трансформації. Завдяки цим джерелам сучасники мають змогу зрозуміти не лише що таке літопис, а й чому він був і залишається невід’ємною частиною української ідентичності.
