Олена Пчілка (справжнє ім’я – Ольга Петрівна Косач) – яскрава постать української літератури, культурна діячка і мати Лесі Українки. Її творчість багатогранна: вона писала як для дорослих, так і для дітей, залишивши слід у багатьох жанрах. У цій статті ми розглянемо її найвідоміші вірші, які відкривають перед читачем красу української природи, глибину любові до рідного краю та тепло дитячої літератури.
Вірші Олени Пчілки для дітей: яскравий світ дитинства
Дитячі твори Олени Пчілки наповнені світлом, радістю і любов’ю до маленького читача. Вона створювала прості, але водночас глибокі рядки, які легко запам’ятовуються і допомагають формувати світогляд дитини.
Котик
Ну й розумний же наш котик!
Де такий і взявся,
Чи у школі де навчався,
Чи такий вже вдався?
Казку хоч яку вам скаже,
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам,—
Чиста чудасія!
Всякі загадки він знає —
І арифметичні,
Коли хочете, розкаже
Дроби десятичні!
Звідки ж котик теє знає?
Він книжки читає:
І читає, й розбирає
Та на ус мотає.
Дивна хатка
Іду я та й іду,
Аж стоїть хатка на льоду:
Сама книшова,
Стріха цибульова,
Млинцем зачинена.
Ковбасою защепнена,
Салом замикана,
Маслом запечатана.
Лизнув я масла – відпечаталось,
Гризнув ковбаси – відщепнулося,
Над’їв млинця – відчинилося.
Увійшов в хатку,
Скинув сиву шапку, –
Аж там таке, матінко, яке!
Яєчня шкварчить,
Тоненько пищить,
А пироги вбоки,
Вареники вскоки,
По столу гасають,
Гопки витинають!
У миску влітають,
В сметані потопають!
Я ж над ними ласку мав,
По одному витягав,
У бездонний глечик складав.
А яєчня вся шкварчить
Та тонесенько пищить!
Мусив її рятувати,
На стіл з печі добувати;
Як став її викладати.
Перестала вона грати –
І шкварчати, і тонесенько пищати!
Так мені трапилося
У тій хатці на льоду, –
Пішов же я веселенький,
Співаючи «ду-ду-ду!».
І смішная, і втішная
Тая хатка на льоду!
Миші
Танцювали миші
По бабиній хижі.
Стало бабі за танець —
З 'їли миші буханець.
Ой ви миші, мишенята,
Сивенькії шкурки,
Нащо бабу зграбували,
Наче тії турки?
Ви ж буханчика із'їли,
Поточили крупці,
І маківки всі погризли
Бабусі-голубці!
Ой, шануйтесь, миші, в хижі
Та сидіте тихо,
Як бабуся кота впустить,—
То буде вам лихо!..
Метелик
Діти бігають, стрибають,
Далі — весело гукають:
— Ах, метелик!.. подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!
Мама й доня
Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся,
Дівчатко милує,—
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!
Творчість Олени Пчілки про природу
Олена Пчілка часто зверталася до теми природи, зображуючи її з особливою ніжністю та поетичністю. Через свої вірші вона навчала дітей любити і берегти навколишній світ.
Веснянка
Ми лугами йдем, берегами йдем,
Шумлять луги дуже, (2)
Та шумлять луги дуже.
Та шумить вітер, та шумить дощик —
Нам теє байдуже, (2)
Та нам теє байдуже.
Там на річеньці попід бережком
Плавають утята, (2)
Та плавають утята.
Ми туди підем, ми туди підем,
Де гарні дівчата, (2)
Та де гарні дівчата.
Не хизуйтеся ви, дівчаточка,
В червонім намисті, (2)
Та в червонім намисті.
Вже не час гулять, таночки водить
На музиках в місті, (2)
Та на музиках в місті.
Весняні квіти
Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, й травка,
Зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна,
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимовóго
До сонця ясногó!
Ті квіти дрібненькі.
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю:
Я їх позбираю
В пучечок докупки –
Для мами-голубки!
Осіннє листя
Останнє змарнілеє листя
Злітає так тихо, поволі
І стелеться шаром безсилим
На мертвому, зимному долі.
Се ви, мої мрії колишні?
Се ви, мої красні надії?
Оті, що цвіли так розкішно?
Се ви, мої сни золотії?
Порушить нога сухе листя —
І смутно воно обізветься;
А давнії сни коли збудиш,
То серце сльозами заллється…
Не руште ж сухого ви листя,—
Нехай умирає поволі,
Не руште красу помарнілу
На мертвому, зимному долі…
Олена Пчілка: патріотичні вірші про Україну
Тема України завжди була центральною у творчості Олени Пчілки. Її вірші виховують любов до рідного краю та гордість за українські традиції.
Краю рідний
Краю рідний! Серце рветься,
Спогадавши твої жалі, —
Що показують правдиві
Часу давнього скрижалі!
"Часу давнього…" А нині?
Чи минули дні тяжкії?..
Серце рветься і трепече
Від одчаю — і надії!..
Маленька українка
Знаю, бо казала мені моя ненька,
Що я українка, правдива, маленька.
Знаю, Україна серцю мому мила,
Я по-українськи молитися вчила.
А моя опора - то Божая Мати,
Мати Україна, повна благодати.
Ось мою молитву прийми, Отче Боже,
Нехай Україні вона допоможе.
Олена Пчілка – це поетеса, яка подарувала українській літературі багатогранну спадщину, що однаково надихає і дітей, і дорослих. Її вірші вчать нас любити життя, цінувати природу та пишатися своєю країною. Саме завдяки таким авторам українська поезія сяє яскравим світлом, яке не згасає навіть через століття.
