У мовленні ми часто користуємось словами на зразок я, він, цей, ніякий, але не замислюємось, до якої частини мови вони належать. Ці слова — займенники. Вони замінюють інші слова, найчастіше — іменники, щоб уникнути повторів і зробити мовлення більш плавним. У цій статті ми розглянемо, що таке займенник: його визначення, різновиди, вживання та особливості в українській та інших мовах.
Займенник — це…
Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, але не називає їх прямо. Тобто займенники не мають лексичного значення самі по собі, вони вживаються в контексті, де замінюють вже відомі або зрозумілі слова.
Це слово, що відповідає на питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки? тощо. Займенник як частина мови має морфологічні ознаки і може змінюватися за родами, числами і відмінками.
Займенники в українській мові
Займенники в українській мові мають розгалужену систему розрядів, чітке відмінювання, узгодження з іменниками та дотримання правописних норм. Їх використання робить мовлення гнучким та виразним.
Розряди займенників
Займенники поділяються на розряди залежно від їхнього значення та функції у реченні.
Особові займенники
Позначають учасників мовлення: я, ти, він, вона, ми, ви, вони. Займенники третьої особи — він, вона, воно, вони — вказують на особу або предмет, який не є учасником розмови.
Присвійні займенники
Показують належність: мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній.
Вказівні займенники
Звертають увагу на предмет: цей, той, такий, отой, стільки.
Означальні займенники
Узагальнюють і підкреслюють ознаку: сам, весь, інший, будь-який, кожен.
Питальні та відносні займенники
Питальні використовуються в запитаннях: хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Що таке відносний займенник в українській мові? Відносні пов’язують головне і підрядне речення: хто, що, який, чий, котрий, скільки (ті ж самі форми, але без знаку питання).
Як відрізнити питальні і відносні займенники? За наявністю питання: у питальних займенників є питальна інтонація, у відносних — немає.
Заперечні займенники
Вказують на відсутність предмета або ознаки: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.
Неозначені та зворотні
До займенників також належать неозначені та зворотний. Неозначені займенники — це слова, що вказують на невизначену особу, предмет або ознаку, приклади: хтось, щось, якийсь, чийсь. Вони використовуються тоді, коли мовець не може або не хоче точно назвати об’єкт.
Зворотний займенник себе вживається для позначення суб’єкта дії, яка спрямована на самого себе. Він має особливість — не має форми називного відмінка.
Приклади займенників із різних розрядів:
- Я знаю, що він прийде. (особовий)
- Це мій друг. (присвійний)
- Цей зошит мій. (вказівний)
- Кожен має право на освіту. (означальний)
Знаючи основні групи, до яких належать ці слова, легше розпізнавати їх у мовленні, правильно вживати та уникати граматичних помилок.
Відмінювання займенників
Відмінювання займенників — це зміна їхніх форм за відмінками.
| Відмінок | Особовий (я) | Присвійний (мій) |
|---|---|---|
| Називний | я | мій |
| Родовий | мене | мого |
| Давальний | мені | моєму |
| Знахідний | мене | мій / мого |
| Орудний | мною | моїм |
| Місцевий | на мені | на моєму |
Займенники можуть мати особливі форми, тому їх потрібно вивчати окремо.
Особливості правопису займенників
Щоб грамотно використовувати ці слова в письмовому мовленні, важливо знати як пишуться займенники. Вони мають свої правописні особливості: деякі пишуться разом, інші — окремо або через дефіс. У цьому розділі розглянемо основні правила, які допоможуть уникнути помилок.
Є кілька основних правил:
- Разом: ніхто, щось, хтось.
- Окремо: хто б не…, де б не…
- Через дефіс: будь-хто, абихто, хто-зна-хто.
Важливо пам’ятати про відмінювання та вживання великої/малої літери у ввічливих формах (Ви, Ваш).
Займенники в інших мовах
У різних мовах слова, що замінюють іменники, мають власні форми, правила вживання та граматичні особливості. Порівняння таких слів допомагає краще розуміти як рідну, так і іноземні мови.
| Тип займенника | Англійська мова | Німецька мова | Польська мова |
|---|---|---|---|
| Особові | I, you, he, she, it, we, they | ich, du, er, sie, es, wir, ihr, sie | ja, ty, on, ona, ono, my, wy, oni |
| Присвійні | my, your, his, her, our, their | mein, dein, sein, ihr, unser, euer | mój, twój, jego, jej, nasz, wasz |
| Вказівні | this, that, these, those | dieser, jener | — |
| Питальні | — | — | kto, co, jaki, który, czyj |
Займенники в польській мові, як і в українській, відмінюються та мають розряди. Зіставлення прикладів з англійської, німецької та польської мов дозволяє побачити як спільні риси, так і відмінності, що особливо корисно для вивчення мов та розвитку мовної інтуїції.
Займенники — це невеликі, але надзвичайно важливі слова. Вони допомагають уникати повторів, будувати логічне та зв’язне мовлення, виражати стосунки між об’єктами та суб’єктами. Вивчаючи займенники як частину мови, ми глибше розуміємо структуру рідної та іноземних мов. Тепер ви знаєте що таке займенник, як визначити його у реченні, і як правильно його вживати.
