Максим Кривцов, відомий під псевдонімом “Далі”, був українським поетом, військовим та активним учасником Революції Гідності. Народився у 1990 році в Рівному, закінчив Київський національний університет технологій та дизайну. З початком війни на сході України у 2014 році добровольцем пішов на фронт, а після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році знову став на захист Батьківщини. 7 січня 2024 року загинув на харківському напрямку. Його поезія відображає глибокі переживання війни, любов до України та філософські роздуми про життя і смерть.
У цій статті ми розглянемо вісім віршів Максима Кривцова, які варто знати кожному.
1. “Жовтий скотч”
Один із найвідоміших віршів Кривцова, який став саундтреком до фільму “Наші котики”. У ньому автор використовує образ жовтого скотчу як символу єдності та незламності українських воїнів.
«як короп в ставі вигравало тіло зброї
а він сказав візьми цей скотч лиш він загоїть
бери землі цієї берці й лісу тепле пончо
якщо ти наш намотуй більше, більше скотчу»
Цей вірш підкреслює важливість підтримки та взаємодопомоги серед бійців, а також символізує силу духу українського народу.
2. “Вірш про рудого кота”
Максим Кривцов вірш про кота. У цьому творі автор розповідає історію рудого кота, який живе в бліндажі разом із солдатами. Кіт стає символом домашнього затишку та спокою серед воєнного хаосу.
«Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
ей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.»
Цей вірш показує, як навіть у найважчі часи люди знаходять розраду в простих речах, таких як присутність тварини, що нагадує про мирне життя. До слова, рудий кіт загинув в один день із Максимом, 7 січня 2024 року.

3. “Моя голова котиться від посадки до посадки”
Вірш відображає глибокі роздуми автора про смерть, переродження та циклічність життя. Він використовує метафори, щоб передати відчуття втрати та надії одночасно. Максим Кривцов вірш з бійниці.
«Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.»
Цей твір підкреслює, що навіть після смерті життя продовжується, і з жертв виростає нове майбутнє.
4. “Я вирушив автостопом”
Цей вірш став основою для сценарію короткометражного фільму, де автор описує свій шлях на війну, порівнюючи його з подорожжю автостопом.
«Я вирушив автостопом
по дорозі війни
зустрічав людей
з різними історіями
дехто з них
залишився в пам’яті
як дорожні знаки
інші
як шрами на серці
але всі вони
були частиною
моєї подорожі.»
Вірш показує, як війна стає дорогою, на якій зустрічаються різні люди та долі, і кожен з них залишає свій слід у житті воїна.
5. “Вони вбивають наших митців”
Максим Кривцов вірш про війну. У цьому творі Кривцов висловлює біль за втрату українських митців, яких забирає війна, підкреслюючи важливість збереження культурної спадщини.
«Вони вбивають наших митців
руйнують музику
спалюють картини
але не можуть знищити
те, що живе в наших серцях
ми будемо пам’ятати
ми будемо творити
навіть серед руїн.»
Цей вірш нагадує про незламність української культури та мистецтва, які продовжують жити.

Поезія Максима Кривцова – це глибокий голос покоління, яке переживає війну. Його вірші пронизані любов’ю до Батьківщини, болем втрат і незламною вірою в перемогу. Вони не лише відображають реалії війни, а й нагадують про людяність і надію навіть у найважчі часи. Твори Кривцова – важлива частина сучасної української культури, яку має знати кожен.