7 віршів Михайля Семенка, які повинен знати кожен

Зміст

Бунтар та революціонер української літератури, який “палив кобзар” на знак протесту проти забронзовілості персони Шевченка. Поціновувачі літератури одразу впізнають в цьому Михайля Семенка. Чим він запам’ятався та яку поезію писав розповість вам ця стаття.

Цікаві факти про Михайля Семенка

Михайль Семенко  – один з основоположників українського футуризму та представник авангардної поезії. Його творчість була бурхливою, експериментальною та, зрештою, революційною для української літератури. Ось кілька цікавих фактів, що допоможуть глибше зрозуміти постать цього видатного поета:

  • Михайль Семенко народився в 1892 році, саме в той час, коли помер Волт Вітмен — один із перших поетів, хто започаткував жанр верлібру. Цікаво, що Семенко сам зазначав: “Коли Волт Вітмен вмер, 1892, народився я”, таким чином підкреслюючи своєрідний зв’язок із новаторським рухом у поезії.
  • Михайль з дитинства мав захоплення до музики. Він вивчав гру на скрипці та навіть планував продовжити музичну кар’єру. Однак через брак коштів, які б дозволили йому продовжувати заняття, він зрештою вибрав літературу, хоча завжди зберігав любов до музики.
  • У 1917 році він став ініціатором створення “Ударної групи поетів-футуристів”, яка згодом перетворилася на “Аспанфут” — асоціацію панфутуристів, що стала важливою віхою в розвитку української авангардної літератури. Семенко не просто пропагував нові ідеї, а й очолював цей рух, закликаючи до руйнації старих поетичних форм і створення абсолютно нової, революційної мови мистецтва. Ця діяльність стала основою для його найбільш відомих творів, зокрема збірки “Проміння погроз”, що відображала радикальний і революційний дух того часу.
  • Семенко активно використовував так звану “заумну” поезію. Це штучно створені або вигадані слова, які не мали прямого лексичного значення, але викликали певні асоціації або емоції. Поет був у захваті від можливості створювати не лише нові поетичні образи, а й нові слова, які були б зрозумілі тільки в контексті його художнього бачення.
  • 24 жовтня 1937 року, о 2-й годині ночі, Михайля Семенка розстріляли в Жовтневому палаці. У списку на розстріл він був 37-м. Тієї ночі, ймовірно, чув усі 36 пострілів або міг бачити, як розправляються з іншими. Зазвичай стріляли в потилицю, спрямовуючи дуло вниз, щоб мінімізувати кровопролиття.

У цій статті: Михайль Семенко найкращі вірші, які повинен знати кожен.

Вірші про кохання 

Михайль Семенко не був типовим поетом любовної лірики, однак у його творчості можна знайти вірші, що торкаються теми кохання, хоча й у незвичному для традиційної поезії ключі. Він не просто говорить про почуття, а намагається передати їх через інтуїтивні образи та звуки. У його любовній поезії часто звучить тема самотності, внутрішнього конфлікту та пристрасті, що виражаються не через розповідь про романтичні стосунки, а через абстрактні поетичні форми. Михайль Семенко вірші про кохання:

“Еротичний сполох”

Людмилі Трофимовській

Білим вінчиком магнолія накрилась.
Пелюстки невинними руками
Просять їх любити, не займати.
І благаючи слізьми запахів плачуть.

Велетенська квітка білим плаєм
Розляглась на глянсуватім листі.
Вогкі ткані мов сукна тонкого
Ритвинами жилок побрались.

На білявих грудях молодої,
Увінчаної спрагою і коханням,
Рожеватий крем живого тіла
Ледве чутно проступає тоном.

Наче тіло ніжне і тужаве
Віддає, не знаючи для кого —
Геть розкинула в жадобі білі ноги
Показати очам таємницю сполу.

Розкриваючи без сорому своє хотіння.
І в мені підводить огненосний гамір.
Роздуває еротичний сполох
У крові моїй білявими ногами.

Доторкнись до неї — то іржа болюча,
Мов проказа бура, її вкриє тіло.
За надмірно-хворобливу пристрасть
Вона болями й тоскою платить.

А краса стискається і бухне
В її персах — пупляху тугому,
Щоб чекання млосне розірвати
У могутній ароматний заклик.

І в потокові тому труйному
Упаде на постіль голова безсила,
І уродиться продовження роду
Насінньова зав’язь — ціль природи.

Моє кохання

Я завтра з нею знову побачуся

Завтра побачуся

Не багну більше ні думок ні настроїв

З нею коханкою з нею сестрою

Завтра побачуся

Учора було якесь дивне побачення

Дивне розстання

Знов не скінчив знову є щось не зазначене

Мов не кохання

Але ж кохаю я — так

Чому б ходив замислений

і смутно затривожений?

Останні дні знесилений я цілком

знеможений

Певний знак

Семенко скаржиться на ніч і зорі-іскорки

Семенко стоскнений Семенко затривожений

Її душа в очах і в рухах слів

спів вдумливо спогрожений

З повітрям п’ю її — її знайти не міг роки

Я з нею завтра побачуся завтра побачуся

Знову побачуся

Не хочу інших слів думок чекань настроїв

З нею коханкою з нею сестрою

Завтра побачуся. 

“Кохання”

Як мрію світлу і прекрасну
Я образ твій ловлю
Як море любить сонце ясне
Так я тебе люблю

Всю ясність серця що плекаю
Віддам тобі тобі
Відтак я тьми в душі не маю
І не піддамсь злобі.

“Зорі реклам”

Кохання не любить щирості —
Кохання любить гру.
В нім — безліч мук і крихта милості,
А зрештою від нього я умру.

Хто казав, що для кохання йдуть на ешафоти?
Хто казав, що кохання — то єднання душ?
Ах, не нагадуйте і не підходьте до мене доти,
Заким я не зміцнію і не скажу: не руш!

А може тому, що вже витислись соки…
Може тому, що сонце зміняли на зорі реклам?..
Роки ж ідуть — ідуть же наперед роки?
І взагалі — нам не знищити ж плям?

Так гниє і валиться, зоставляючи прирости,
Свою виснаженість кидаючи моралі, добру.
Кохання не любить щирості —
Кохання любить гру.

Вірш Місто(“Осте сте…”)

Михайль Семенко вірші бі бо бу – це один із найбільш яскравих і авангардних аспектів його творчості, що демонструє його прагнення до руйнування традиційних форм і структурування мови. Ці вірші є частиною глибокої концептуальної роботи поета, який прагнув вивести мову на новий рівень, вільний від обмежень старих поетичних канонів. Таким чином, ці вірші є не лише художнім експериментом, але й філософським пошуком, де звуки, символи й ритм можуть створювати нові форми спілкування, не обов’язково прив’язані до конкретних слів чи понять.

Місто (“Осте сте…”) 

Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам.

Вірш “Автопортрет”

Михайл Семенко вірш “Автопортрет” – один із найбільш відомих, що став своєрідною поетичною декларацією світогляду поета. В ньому він прагнув передати не тільки свою індивідуальність, а й концепцію поетичного “я”, що має бути водночас і частиною великої культурної революції. У цьому вірші звучать заяви про незалежність та новаторство, які стали основою його поетичного credo:

“Автопортрет”

Хайль семе коми

ихайль кохайль альсе комих

ихай месен михсе охай

мх иль кмс мих мих

Семенко енко нко Михайль

Семенко мих михайльсе менко

О семенко михайль!

О михайль семенко!

Вірш “Сьогодні”

Вірш “Сьогодні” є чудовим прикладом того, як Семенко поєднував експресіонізм із футуризмом. Вірш містить глибокі роздуми про час, про сьогодення, яке неможливо осягнути через традиційні категорії. Поет намагається передати відчуття миттєвості, яка не піддається розумовому осмисленню:

“Сьогодні”

Я сьогодні курю і курю папіроси

Я сьогодні смутний

Я сьогодні смутний я сьогодні

смертельно смутний

Бо люблю її коси

Вечір притих зачарований місяцем сонним

Де самотить наш парк

Я сьогодні не там ах я хочу у парк

Хочу бути розмовним

Але буду мовчать поки прийде четвер

Кілька стоскнених день

Бо не можу ж я перший — який зараз день

Місяць вечір завмер

За одною — одна — я курю папіроси

Я сьогодні смутний

Я сьогодні смертельно смертельно смутний

Я люблю її коси. 

Вірш “Перста твої..”

Вірш Михайля Семенка “Перста твої…” є яскравим прикладом поетичної інтимності, де через чуттєві образи розкривається глибоке емоційне переживання. У цьому творі поет сплітає особисте і загальне, фізичне і метафізичне, розмірковуючи над тілесними стосунками та інтимною близькістю. Вірш витриманий у характерній для Семенка манері, де кожен образ наповнений значенням і багатозначністю. Зокрема, образ «моху» між стегнами у вірші Михайля Семенка про мох стає не лише фізичним, а й символічним елементом, що вказує на сплутані, глибокі зв’язки між тілами і душами. Така метафора може бути прочитана як символ того, що є невидимим і прихованим в інтимних відносинах, що охоплює, зливається і стає частиною єдиного цілого.

“Перста твої..”

Перста твої

Мої:

Я їх цілував.

Ноги твої

Мої:

Я їх пестив.

Між твоїх стеген

Мох.

Тіло твоє

Моє:

Воно тремтіло.

Ти —

Моя:

Ти віддалась.

Вірші Михайля Семенка — це безсумнівний внесок у розвиток української поезії XX століття, де експериментальність форм і глибока символіка поєднуються з глибинними пошуками ідентичності та свободи. Його творчість відзначалася відмовою від традиційних поетичних канонів і прагненням до новаторства, що зробило його одним з основоположників українського авангарду. Семенко вмів втілювати у своїх віршах найрізноманітніші емоції та філософські концепції, водночас порушуючи важливі питання часу та місця, в якому він жив. Вивчаючи його творчість, ми маємо можливість глибше зрозуміти не тільки його поетичний світ, а й історичний контекст, у якому цей світ був створений.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *