Школа – це перше місце, де діти вчаться пізнавати світ, будувати стосунки, долати труднощі та переживати радощі. Вірші про школу відображають усе це через яскраві образи і метафори. Вони часто викликають ностальгію і повертають нас у дитинство, коли кожен день був новим відкриттям. Вірші про шкільне життя висвітлюють важливість кожного моменту, будь то перші кроки на шляху до знань або останній дзвінок. Вони наповнені теплом і емоціями, які часто зріють у серці ще з тих часів, коли ми були учнями.

Вірші про шкільне життя
Шкільне життя – це низка різних подій, які закарбовуються в памяті назавжди. Вони вчать нас цінувати кожну мить, бути вдячним за досвід і не забувати про важливість навчання та взаємопідтримки. Ці вірші можуть бути як радісними, так і сумними, але кожен із них залишає в серці свій відбиток.
“Я збираюся до школи”
Я збираюся до школи,
Вже немало знаю слів.
Вчить матусенька поволі,
Щоб читати я умів.
Букву Б — бабуся вчила,
Букву Т — татусьо наш,
Букву М — матуся мила,
Букву Д — дідусь Панас.
Букву О-ля сам знайшов я —
То сестриччине ім’я.
Буква В — Вкраїна, воля,
С — то вся сім’я.
Сам стараюся шукати
Хоч би букву в день одну.
Вчусь до купочки складати:
Ма-ма, баб-ця і ді-дусь.
Щоб в житті чогось навчитись,
Не соромити рідню, —
Вчуся також я числити,
Рахувати, ох, люблю!
Два горішки й три горішки,
Тож у сумі буде п’ять,
Так щодень поволі, трішки,
Я навчився рахувать.
А тепер уже без бабці
І без мами й дідуся
Порахую в хаті тапці,
Усі гривні в татуся.
Я збираюся до школи
Й так чекаю того дня!
Вчить мене, хоча й поволі,
Наша згідна вся сім’я.
(Б. Гірський)
“Шкільний дзвінок”
Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Нас закликає до навчання.
Ми поспішаєм на урок,
І знову йдемо в світ пізнання.
Тут наші любі вчителі
Нам формули життя виводять,
І научають дисциплін
Та безліч прикладів наводять.
Сидять за партами мої
Найкращі друзі в цілім світі,
Нас всіх єднають дні шкільні,
Снагою нових мрій сповиті.
Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Перерву він оповіщає.
А після неї на урок
Учнівську всю сім’ю збирає.
І знову дзвоник кличе нас —
Спішімо, друзі, до навчання,
Бо промайне так швидко час
Й пора настане розставання.
(Л. Зоріна)
“Школа”
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
(Д. Павличко)
***
Дитинство в школі — це чарівні роки!
Тут радість і щоденні відкриття,
Веселі витівки й цікаві всі уроки,
А от попереду іще усе життя!
У школі вчителі і друзі щирі,
Веселий гамір, дивовижні дні,
І ти летиш, летиш у цьому вирі,
Й летять у білий світ нові пісні.
Й твоє дитинство сповнене надії,
Де кожен крок новий — це висота.
Лиш тут народжуються перші мрії,
Й любов тут перша, щирість, доброта.
(Н. Красоткіна)
“Завтра до школи!”
Маю зошит, маю книжку,
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.
Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.
Залишайся вдома, лялько!
Хоч мені тебе і жалко,
Ти іще не підросла –
І для школи ще мала.
Автор: Г. Черінь
“Школа”
Школа, рідна школа! Ти привітний дім,
Де наука й знання нам є другим рідним.
Тут ми друзів знаходимо, пісні співаємо,
І про все на світі з цікавістю дізнаємось.
Школа, рідна школа!
Ти для нас як мати,
Вчиш нас, виховуєш, мудрим стати.
Ти даєш нам крила, щоб в небо ширяти,
І мрії свої сягати, й знання здобувати.
В шкільних стінах світлих ми пізнаємо мови,
Математику й фізику, історії та географію.
Вчимось писати вірші, малювати й танцювати,
І про все на світі цікаво розмовляти.
Шкільні роки швидко пролітають, мов птахи,
Але пам’ять про них у серці буде завжди.
Ми вдячні за школу, за вчителів і друзів,
За знання й уміння, що здобули ми тут.

Вірші про вчителів
Вчителі – це ті люди, які не лише передають знання, а й виховують, підтримують і формують наші погляди на світ. Зворушливі вірші про вчителя часто стають виразом безмежної вдячності за їхню працю і любов до дітей. Вони, зокрема, дуже теплі і щирі, адже часто описують ту материнську турботу та мудрість, яку вчитель дарує своїм учням. У таких віршах про вчительку звучить глибока повага і любов до людини, що зробила все можливе для того, щоб учень став кращим.
“Перша вчителька”
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.
(Т. Коломієць)
***
Так схожа на матусю учителька моя,
Така ж привітна і така ласкава,
Я жити в неї вчуся, горнусь до неї я,
Вона країни знань зоря яскрава!
І світить нам, і гріє, і розуму навча,
Ми всі її любов’ю обігріті,
І хлопчик неслухняний, і лагідне дівча –
Бо ми для неї найдорожчі в світі.
Моя учителько, спасибі, що ти є,
Життя шкільне з тобою сонячним стає,
У юнім серці ти, як зірка золота,
Моя учителько, любов моя свята.
Панує в класі тиша, коли говориш ти,
Бо, як струмочок, ллється твоя мова,
І хочеться летіти в незвідані світи,
Де нас чекає доля барвінкова.
Спасибі тобі, рідна, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою любов’ю проросте,
Бо сходи ті із доброго насіння.
***
Хоч проходять літа, хоч минають літа,
Та для нас, як тоді, ви й тепер молода.
Не забути той час, як прийшли в перший клас,
Як уперше в той день ми побачили вас.
Усміх щирий такий, ніжний дотик руки.
Ви – наставник для нас, ми ж усі – першачки.
Ви в нас добрі були і навчали нас так,
Щоб ми гарно вели першу букву і знак…
Ми зізнатися хочемо вам у цей час:
Люба вчителько наша, ми любимо вас!
Учителем не кожен може бути…
Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить…
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
(Н. Красоткіна)
“Вчительці”
Вже пригріло сонечко золоте,
Квітами барвистими луг цвіте:
І кущі горицвіту, й сон-трава,
І фіалка-зіронька польова.
Цілий оберемок їх нарвемо.
І вінок-веселочку сплетемо.
Принесем віночок той у свій клас,
Подаруєм вчительці:
– Це для вас!
І за те, що учите нас добру,
І за те, що любите дітвору.
(Валентина Лелеко)
“Перша вчителька”
На уроці я уважно
Ловлю кожне слово:
Вчителька моя цікаво
В нас веде уроки!
Нам розказує про мову
Про казки, про дружбу,
Про звіряток пречудових.
Лиш сиди — і слухай!
Слухай і запам’ятовуй!
А коли спитає,
Дуже гарно обмірковуй,
Та відповідай їй!
Математику й читання
Залюбки вивчаю!
Коли з музики уроки, —
З радістю співаю!
Дуже люблю малювати,
У м’яча пограти.
Моя вчителька для мене —
Як рідная мати!
(Євген Доломан)
“Гріли серцем”
Досить друзів в світі будеш мати,
Де б твій шлях не вився, не проліг.
Вчителька згадається, як мати.
Школа, наче другий дім, поріг.
Не забудь їй вісточку послати
І вітання в свято слати слід.
Вчителю, що був тобі, як тато,
Розуміти вчив великий світ.
Буде різного в житті багато.
Пригадаєш їх науку скрізь.
Вчителів, як рідних маму й тата,
Що спинали тебе в повний зріст.
Посивієш й сам — роки крилаті.
Та шануєш із вершини літ
Вчителів, що мовби батько й мати,
Серцем гріли твій дитячий світ.
(Володимир Кручок)

Вірші про школу на останній дзвоник
Останній дзвоник – це завжди особливий момент, який переповнює серце сумом і вдячністю. Він символізує завершення важливого етапу шкільного життя і відкриває нову сторінку. Вірші на останній дзвоник часто звучать як зворушливі слова про школу, які здатні викликати сльози у кожного, хто пройшов цей шлях. Вірші про школу до сліз допомагають виразити всю ту гаму емоцій, яку відчуває кожен випускник: радість від досягнутого, тугу від розставання і вдячність за уроки, які дали змогу вирости і стати на крок ближче до мрій.
“От скінчились уроки, скінчилось навчання”
От скінчились уроки, скінчилось навчання,
Розставання надходить нам час.
І звучать найщиріші і милі вітання
Й побажання найкращі для нас.
На лінійку зібралась уся наша школа
Й пролунає останній дзвінок.
І проляжуть дороги аж за виднокола,
В серці лишиться кожен урок.
Стільки років ми стежку до школи топтали
І по снігу й по щедрій росі.
В рідній школі росли і знання здобували
І дружити навчилися всі.
А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм,
Щоб пізнати життя й дивосвіт.
Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм —
Нам бентежних сімнадцять літ!
Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.
І йдемо в невідомі світи.
Рідна школо! По доброму і урочисто
Рідним вогником з вікон світи!
Ми виходимо звідси вершини долати
Та робити нові відкриття.
Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати
Кожен день, кожен раз — все життя!
(Надія Красоткіна)
“Прийшла пора з гніздечка відлітати”
Ну, от і все… Закінчились уроки
І перед нами зараз сто доріг.
Ми зробимо останні наші кроки
І свій шкільний покинемо поріг
Уже назавжди. Ми повиростали,
А тут дитинства нашого пора.
Цієї миті ми усі чекали,
Та в школі все для нас було, мов гра.
Тут сміх і радість, щирі друзі, мрії,
Пісні веселі, перші почуття.
І сподівання чисті, і надії,
І світлі роки нашого життя…
А далі в кожного уже своя стежина,
Свій вибір, доля і свої путі.
Та в серці школа лишиться єдина,
Її ми не забудемо в житті.
Бо тут ми світ цікавий пізнавали,
Дружити вчились, жити між людьми…
Тут дужі клени листячком шептали.
Росли в теплі, в добрі й любові ми.
Прийшла пора з гніздечка відлітати,
Прийміть уклін доземний, вчителі.
Ми хочемо сьогодні вам сказати,
Що ви — найкращі люди на Землі!
(Надія Красоткіна)
“Останній дзвоник”
Ось і дзвоник прощальний,
Шкода з школою прощатися.
Стільки років ми тут вчилися,
І дружили, й веселилися.
Ми дякуємо вчителям
За їхню турботу й науку.
І обіцяємо їм не підвести,
І пам’ятати їхні уроки.
Школа – це наш другий дім,
Де ми росли й дорослішали.
І ми ніколи не забудемо
Ті роки, що тут прожили.
***
Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли…
А повернутись не сила й не час…
***
Ну, от і все… Закінчились уроки
І перед нами зараз сто доріг.
Ми зробимо останні наші кроки
І свій шкільний покинемо поріг
Уже назавжди. Ми повиростали,
А тут дитинства нашого пора.
Цієї миті ми усі чекали,
Та в школі все для нас було, мов гра.
Тут сміх і радість, щирі друзі, мрії,
Пісні веселі, перші почуття.
І сподівання чисті, і надії,
І світлі роки нашого життя…
А далі в кожного уже своя стежина,
Свій вибір, доля і свої путі.
Та в серці школа лишиться єдина,
Її ми не забудемо в житті.
***
Ах, шкільні мої роки!
Я буду пам’ятати вас завжди!
Як в перший раз я в клас прийшов
І як друзів я тут знайшов.
Вчитель перший, що вчила читати,
Була мені як рідна мати.
Як швидко роки пролетіли,
Ми всі трохи подорослішали.
Ми будемо школу з сумом згадувати,
Про зміни та канікули мріяти.
І вас, рідні вчителі, не забудемо
І довго зберігати в пам’яті ваш образ будемо!
“Одягну сорочку-вишиванку”
Одягну сорочку-вишиванку…
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили…
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!
(Надія Красоткіна)

Вірші про школу, вчителів і шкільне життя – це не просто поетичні твори, це важливі частини нашого життя. Вони допомагають зберегти в пам’яті найкращі моменти дитинства та підліткових років, а також служать виразом вдячності тим, хто допоміг нам стати тим, ким ми є сьогодні. Зворушливі вірші про школу і вчителів нагадують нам про важливість освіти, взаємопідтримки і, звісно, любові до рідної alma mater.