Слово по-латині трапляється в освітньому, науковому та публічному мовленні. Однак не завжди зрозуміло, як його правильно писати: разом, окремо чи через дефіс? Зі змінами в новому правописі з’явилися чіткі орієнтири для таких конструкцій. У цій статті пояснюється, по латині як пишеться, коли потрібен дефіс, а коли – ні, і як уникнути найпоширеніших помилок.
Правопис слова “по-латині” за новими нормами
Відповідно до редакції українського правопису 2019 року, слово по-латині – це прислівник, утворений шляхом поєднання префікса "по-" з назвою мови. Усі подібні прислівники, які відповідають на питання "як?", слід писати через дефіс.
Такі прислівники вказують на спосіб дії або мовлення:
- викладати по-латині;
- говорити по-англійськи;
- пояснювати по-німецьки.
Тобто по-латині правопис передбачає написання з дефісом у прислівниковому значенні. Це правило стало загальноприйнятим для всієї групи подібних слів.
Винятки, коли дефіс не ставиться
Інша ситуація, коли слово латині не є частиною прислівника, а виступає самостійним іменником у відмінковій формі. Таке трапляється у словосполученнях із прийменником “по”.
Наприклад:
- читати по латині;
- урок по латині;
- текст по латині незрозумілий.
У цих прикладах “латині” – це іменник в орудному відмінку, і дефіс не вживається. Такі конструкції не вказують на спосіб дії, а лише описують тему або зміст.
Чим відрізняється прислівник від словосполучення
Різниця між формами “по-латині” та “по латині” не лише правописна. Вона заснована на частинах мови та функції слова в реченні.
Прислівник (по-латині):
- відповідає на питання “як?”;
- вказує на спосіб дії або мовлення;
- не можна поставити означення перед словом;
- пишеться через дефіс.
Словосполучення (по латині)
Якщо слово “латинь” вживається як іменник, воно відповідає на питання “по чому?” або “у якій мові?”, указуючи не на спосіб дії, а на тему або засіб подання інформації. У такому разі воно може мати означення, наприклад: стародавньою латині, латині класичної доби тощо. У таких конструкціях слово “по латині” пишеться окремо, без дефіса.
Це ключ до розуміння того, чому в одних випадках правильним буде “по-латині”, а в інших – по латині правопис слова вимагає окремого написання.
Приклади написання
Нижче наведено приклади вживання слова “по-латині” в різних контекстах: з поясненням, коли слід писати з дефісом, а коли окремо. Це допоможе швидко зорієнтуватися в правильному написанні.
| Вислів | Написання | Пояснення |
|---|---|---|
| Говорити по-латині | через дефіс | Прислівник, вказує на спосіб |
| Читати по латині | окремо | Іменник в орудному відмінку |
| Написати по-латині | через дефіс | Прислівник |
| Заняття по латині | окремо | Словосполучення: “заняття з латини” |
| Переклад зроблено по латині | неправильна форма | Має бути: переклад зроблено по-латині |
| Співати по-українськи | через дефіс | Прислівник |
| Розповідь по-французьки | через дефіс | Прислівник |
| Навчання по англійській мові | окремо | Іменник у відмінку, тема навчання |
| Виступати по-німецьки | через дефіс | Спосіб дії |
| Вивчати по латині | окремо | Мова, якою подано матеріал |
Поширені помилки у вживанні
Через зовнішню схожість обох форм користувачі часто плутають, де потрібен дефіс, а де – ні. Ось найбільш типові помилки:
- говорити по латині – по-латині;
- читати по-латині – по латині;
- переклад по латині – переклад по-латині;
- тренування по-англійськи – по-англійськи.
Ці приклади показують, як по латині новий правопис залежить від форми слова, а також від синтаксичної ролі.
Слово “по-латині” вживається з дефісом, коли позначає спосіб дії, і є прислівником. Якщо ж “латинь” – це іменник, що позначає мову як об’єкт, пишемо окремо: по латині. Щоби не помилитися, варто орієнтуватися не лише на звучання, а й на граматичну структуру речення. Такий підхід забезпечує точне вживання згідно з нормами, визначеними по латині правопис.
