Слова, які починаються на літеру И

Зміст

В українській мові літери та їхнє використання відіграють важливу роль у формуванні мовного ландшафту. Серед різних особливостей нашої мови варто звернути увагу на рідкість слів, що починаються на літеру “И”. Це явище має як історичні, так і фонетичні корені, які варто розглянути детальніше.

Історія початкового И в українській мові

Питання про використання початкового “И” в українській мові досліджували численні мовознавці, серед яких Василь Німчук та Ніна Тоцька. Одним із перших документованих прикладів використання слів з початковим “И” є “Малорусько-німецький словар” Євгена Желехівського та Софрона Недільського, що вийшов у 1886 році та містив понад 100 таких слів. У 1893 році Степан Смаль-Стоцький і Теодор Гартнер у своєму підручнику “Руська граматика” також згадали слово “инший”, але правопис початкового “И” залишався неврегульованим.

На офіційному рівні написання слів на “И” вперше було регламентовано у 1904 році в правилах НТШ (Наукового товариства імені Шевченка). Проте, Борис Грінченко в своєму “Словарі української мови” відстоював використання літери “И” на початку слів, хоча ці правила й суперечили нормам.

У 1919 році “Головніші правила українського правопису” дозволили варіативність використання літери “И” на початку слів, але вже у 1926 та 1928 роках Харківський правопис заборонив таке використання.

Через роки, в підручнику 1953 року за редакцією Леоніда Булаховського, було зазначено кілька слів, де “И” може вимовлятися, але не писатися. Проте, академічні видання не містили слів з початковим “И”, за винятком орфоепічного словника Миколи Погрібного.

Відомий мовознавець Ірина Фаріон згадувала про цензурні труднощі, з якими зіткнувся Володимир Дрозд, намагаючись опублікувати повість “Ирій” у 1974 році. Лише в 2019 році, після ухвалення нової редакції українського правопису, було частково знято заборону на вживання літери “И” на початку слів.

Слова на літеру И

  • Ива — верба (про рід рослини)
  • Ивина — верба (про одне дерево верби)
  • Игла — єгла, голка (діал.)
  • Иля — Олена (діал.)
  • Икавка, и́кавочка, икати — гикавка, гикати
  • Илкий — «такий, що став гірким» (про масло)
  • И́мбрик — чайник (діал.)
  • Импет — нестримність, натиск
  • Индими́на — «необхідна річ» (діал.). Вважається запозиченням з рум. îndemână («те, що під рукою»)
  • И́нкол — вид жаби, кумка червоночерева
  • Инцина́тий — «гострий», «злий». Вважається запозиченим з молдавської (ынцинат — «легкий», «слабко укріплений») чи з румунської мови (încitant — «збуджуючий»)
  • Ир — загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів
  • Ирле́ць — тавро на вівці
  • Ирстенин — християнин
  • Ирстити, ирститися — хрестити, хреститися
  • Иршини, ирщіння — хрестини
  • Иршлиця — облямівка, опушка на кожусі зі смушки чи хутра бабака
  • Ит — вигук в значенні «ет, поглянь лиш»
  • Ич — вигук в значення «ти лиш подивись»
  • И́чвина — частина ґринджол, що має вигляд двох «каблучок» проти двох передніх копилів.

Сучасні слова на літеру “и”:

  • ива;
  • идол;
  • инжир;
  • индичина;
  • ирститися;
  • икатися;
  • иначий.

Стародавні слова на літеру И

  1. Щоб не витрачати енергію на розмови, деякі слова були дуже короткими. Наприклад “и” – це не тільки літера, а ще так говорили замість займенників – його, він.
  2. Иде, идеже – де.
  3. Иж – що.
  4. Иже, яже, еже – який, яка, яке.
  5. Израда – зрада.
  6. Иле – скільки, настільки.
  7. Имати – полонити, брати.
  8. Ино – так, то.
  9. Интенція – намір, мета.
  10. Интрата – прибуток.
  11. Искусити – спробувати.
  12. Исполчитис(ь) – стати в бойовий порядок.
  13. Истязати – буквально “истязати запитаннями”, тобто випитувати, спитати.

Власні назви з початковим “и”

  • Индюр — округ, дивізіон, а також мільйонне місто в Індії, найбільше місто та торгова столиця центрально-індійського штату Мадх’я Прадеш, в його західній частині
  • Кім Чен Ин — північнокорейський політичний, державний, військовий і партійний діяч.

Фонетичні особливості української мови

Фонетика української мови також відіграє важливу роль у рідкості слів на “И”. Літера “И” має специфічне звучання, що робить її менш зручною для використання на початку слів. Це, у поєднанні з історичним розвитком, спричинило зменшення кількості слів з початковим “И”.

Рідкість слів на літеру “И” в українській мові має як історичні, так і фонетичні причини. Ця особливість додає українській мові унікальності та відображає її багатогранний розвиток. Незважаючи на те, що таких слів небагато, вони є важливою частиною мовної культури України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *