В українській мові літери та їхнє використання відіграють важливу роль у формуванні мовного ландшафту. Серед різних особливостей нашої мови варто звернути увагу на рідкість слів, що починаються на літеру “И”. Це явище має як історичні, так і фонетичні корені, які варто розглянути детальніше.
Історія початкового И в українській мові
Питання про використання початкового “И” в українській мові досліджували численні мовознавці, серед яких Василь Німчук та Ніна Тоцька. Одним із перших документованих прикладів використання слів з початковим “И” є “Малорусько-німецький словар” Євгена Желехівського та Софрона Недільського, що вийшов у 1886 році та містив понад 100 таких слів. У 1893 році Степан Смаль-Стоцький і Теодор Гартнер у своєму підручнику “Руська граматика” також згадали слово “инший”, але правопис початкового “И” залишався неврегульованим.
На офіційному рівні написання слів на “И” вперше було регламентовано у 1904 році в правилах НТШ (Наукового товариства імені Шевченка). Проте, Борис Грінченко в своєму “Словарі української мови” відстоював використання літери “И” на початку слів, хоча ці правила й суперечили нормам.
У 1919 році “Головніші правила українського правопису” дозволили варіативність використання літери “И” на початку слів, але вже у 1926 та 1928 роках Харківський правопис заборонив таке використання.
Через роки, в підручнику 1953 року за редакцією Леоніда Булаховського, було зазначено кілька слів, де “И” може вимовлятися, але не писатися. Проте, академічні видання не містили слів з початковим “И”, за винятком орфоепічного словника Миколи Погрібного.
Відомий мовознавець Ірина Фаріон згадувала про цензурні труднощі, з якими зіткнувся Володимир Дрозд, намагаючись опублікувати повість “Ирій” у 1974 році. Лише в 2019 році, після ухвалення нової редакції українського правопису, було частково знято заборону на вживання літери “И” на початку слів.
Слова на літеру И
- Ива — верба (про рід рослини)
- Ивина — верба (про одне дерево верби)
- Игла — єгла, голка (діал.)
- Иля — Олена (діал.)
- Икавка, и́кавочка, икати — гикавка, гикати
- Илкий — «такий, що став гірким» (про масло)
- И́мбрик — чайник (діал.)
- Импет — нестримність, натиск
- Индими́на — «необхідна річ» (діал.). Вважається запозиченням з рум. îndemână («те, що під рукою»)
- И́нкол — вид жаби, кумка червоночерева
- Инцина́тий — «гострий», «злий». Вважається запозиченим з молдавської (ынцинат — «легкий», «слабко укріплений») чи з румунської мови (încitant — «збуджуючий»)
- Ир — загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів
- Ирле́ць — тавро на вівці
- Ирстенин — християнин
- Ирстити, ирститися — хрестити, хреститися
- Иршини, ирщіння — хрестини
- Иршлиця — облямівка, опушка на кожусі зі смушки чи хутра бабака
- Ит — вигук в значенні «ет, поглянь лиш»
- Ич — вигук в значення «ти лиш подивись»
- И́чвина — частина ґринджол, що має вигляд двох «каблучок» проти двох передніх копилів.
Сучасні слова на літеру “и”:
- ива;
- идол;
- инжир;
- индичина;
- ирститися;
- икатися;
- иначий.
Стародавні слова на літеру И
- Щоб не витрачати енергію на розмови, деякі слова були дуже короткими. Наприклад “и” – це не тільки літера, а ще так говорили замість займенників – його, він.
- Иде, идеже – де.
- Иж – що.
- Иже, яже, еже – який, яка, яке.
- Израда – зрада.
- Иле – скільки, настільки.
- Имати – полонити, брати.
- Ино – так, то.
- Интенція – намір, мета.
- Интрата – прибуток.
- Искусити – спробувати.
- Исполчитис(ь) – стати в бойовий порядок.
- Истязати – буквально “истязати запитаннями”, тобто випитувати, спитати.
Власні назви з початковим “и”
- Индюр — округ, дивізіон, а також мільйонне місто в Індії, найбільше місто та торгова столиця центрально-індійського штату Мадх’я Прадеш, в його західній частині
- Кім Чен Ин — північнокорейський політичний, державний, військовий і партійний діяч.
Фонетичні особливості української мови
Фонетика української мови також відіграє важливу роль у рідкості слів на “И”. Літера “И” має специфічне звучання, що робить її менш зручною для використання на початку слів. Це, у поєднанні з історичним розвитком, спричинило зменшення кількості слів з початковим “И”.
Рідкість слів на літеру “И” в українській мові має як історичні, так і фонетичні причини. Ця особливість додає українській мові унікальності та відображає її багатогранний розвиток. Незважаючи на те, що таких слів небагато, вони є важливою частиною мовної культури України.
